Відкрити головне меню

Сидорчук Семен Юліанович (1 вересня 1882 м. Кобрин Гродненської губернії-1932 м. Ковель) — архітектор.

Сидорчук Семен Юліанович
Sydorchuk Semen.jpg
Народження 1 вересня 1882(1882-09-01)Кобрин
Смерть 1932(1932)Ковель, Ковельський повіт, Волинське воєводство, Польська Республіка
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Навчання Q29897367?
Діяльність архітектор
Праця в містах Царське Село, Берестя,
Рівне, Луцьк,
Кобрин, Лунинець
Найважливіші споруди Ratnaya Palata (Warriors Hall)[d]
Нагороди
Орден Святого Станіслава
3-го ст.
Орден Святої Анни
3-го ст.
Орден Святого Станіслава
2-го ст.

Зміст

БіографіяРедагувати

Сидорчук Семен народився у сім'ї унтер-офіцера, службовця Мінського залізничного жандармського поліцейського управління м. Ліда Віленської губернії Юліана Герасимовича Сидорчука і селянки Марії Качанковой у місті Кобрині. По закінченнї 7 класів Віленського реального училища, у 1900 році вступив до Петербурзького Інститут цивільних інженерів Імператора Миколи II. Закінчив у травні 1907 року Інститут з золотою медаллю та званням цивільного інженера, з правом на чин X класу.

30 квітня 1908 року Сидорчук Семен одружився з дворянкою Ользого Костянтинівною Писаревій (18891978), що народила йому через сім місяців 1 грудня дочку Ірину, яку пізніше її мати буде називати чомусь Світланою.

У Царському СеліРедагувати

Сидорчук Семен у січні 1909 року вступив на службу до Царсько-сільського палацового управління на посаду помічника архітектора і був призначений на роботи зі спорудження гострозаразного відділення Царсько-сільського палацового шпиталю. Помічник архітектора при Царскосільском палацовому управлінні з 8 січня 1909 року до 1 червня 1912 року.

Повітовий інженер при Царсько-сільському земстві. Проектував лікарні, школи, мости, дороги, приватні будинки. У 1913 році запроектував «Ратну палату». Будинок у стилі модерн стилізовано під новгородсько-псковську школу. За його проектом зведена церква ікони Богородиці на військовому «Братському цвинтарі». Також спроєктував місцеву каналізацію і очисну біологічну станцію.

Три роки прослужив військовим інженером в російській армії. Нагороджений у березні 1915 року орденом Святої Анни 3-й ступеня. 6 грудня 1915 року був нагороджений орденом Святого Станіслава 2-й ступені. У квітні 1917 року подав прохання про звільнення.

З 19 червня 1917 року по 26 червня 1918 року — служив у війську військовим інженером у тимчасовій господарсько-будівельній комісії для будівництва фабрики вибухових речовин у місті Воронежі. У 1918 році з приходом до влади більшовиків виїхав у Київ.

Інженер фахівець 5-го класу у сантехнічному відділі міністерства громадського здоров'я України з 20 серпня 1918 по 1 листопада 1919 року. У 1919 році повернувся в рідне місто Кобрин, яке увійшов до складу Поліського воєводства Польщі.

Доробок у цей час:

  • Будівництво за власним проектом стрільбища для Лейб-гвардії гусарського полку у Царському Селі,
  • Створення проекту та будівництво будівлі Ратної палати для військового музею у Царському Селі,
  • Створення проекту та будівництво дерев'яної церкви на військовому Братському кладовищі (Царське Село),
  • Експлуатаційне управління і розвиток каналізації мережі Царського Села та станції біологічного очищення стоків,
  • Проекти розширення палацового (міського) госпіталю та санаторію для туберкульозних дітей в Царському Селі,
  • Зйомка і план вирівнювання парку в Царському Селі,
  • Будівництво кількох приватних вілл,
  • Проектування та будівництво доріг і мостів у Царскосельском повіті,
  • Проектування та будівництво армійських казарм і радіотелеграфного станції,
  • Проектування та будівництво лікарняних та шкільних будівель у Царськосільському повіті,
  • Будівництво та обладнання шпиталів військовий та Червоного Хреста під час війни,
  • Будівництво банку та пошти при станції Воєйкова.

В Поліському воєводствіРедагувати

У 1920 році став заступником повітового інженера Кобринського повіту. Служить в дорожно-мостовому відділі 4-ї армії. Відбудовував спалені мости в Берестейській фортеці.

Під час більшовицького наступу вступив до польського війська у дорожньо-мостовий підрозділ при 4-й армії, далі в 1-у інженерну групу. У якій відновив у Брестській фортеці 2 мости.

З 1 січня 1921 року — районий архітектор Берестя. З 1923 року до листопада 1925 року працює старшим референтом Поліської окружної Дирекції громадських робіт. З 1925 до 1928 року головний архітектор Берестя. 13 травня 1927 року Семен Сидорчук Семен одружився з 28-річною Фаїною Георгіївною Монтвіліцкою. Протягом останніх 5 років спроектував і побудував багато державних, комунальних та приватних будівель.

Автор проектів:

За його проектами були реконструйовані торговельні ряди в Кобрині і Бересті, а також будівля казарми під школу в Бересті.

Архітектор ЮзефськогоРедагувати

У 1928 році переїхав у Рівне. З 1928 по 1930 роки працює головним архітектором міста. Також займається приватною практикою. Автор проекту «Волинських торгів» в м. Рівному, 1930 рік. У середині 1930 року стає головним архітектором Ковеля. У 1932 році брав участь у конкурсі на головного архітектора Луцька.

Автор проектів:

  • будинок української гімназії ім. М.Дубецького в Рівному,
  • головний павільйон «Волинських торгів»,
  • міська електростанція в Рівному,
  • каналізація в Рівному,
  • міст через р. Устя
  • багатоквартирні житлові будинки (Рівно),
  • типові будинки для м. Ратно.

За його проектами реконструйована школа ім. Сенкевича і розбудований будинок сейміку в Рівному. Склав проекти забудов частини Ковеля і Рівного.

ДжерелаРедагувати

  • Михайлишин, О., Смолин М., Архітектурний комплекс Волинських торгів у Рівному 1930–1938 років
  • Михайлишин О. Л. Архітектор Семен Сидорчук: спроба творчого портрета забутого майстра//Вісник НУВГП № 3 (47)
  • Ильин А. Царский архитектор Семён Сидорчук. //Гiстарычная брама № 1(26), 2011.

ПосиланняРедагувати