Відкрити головне меню

Іван Дмитрович Сидоренко (5 лютого 1931, с. Піски, Бобровицького району Чернігівської області) — український кардіолог, викладач, краєзнавець.

ОсвітаРедагувати

Навчався у Пісківській та Новобасанській СШ № 1.

Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця (тепер – Національний медичний університет).

Навчався в та аспірантурі. Кандидат медичних наук.

Кар'єраРедагувати

Завідував сільською дільничною лікарнею на Остерщині, де поєднував адміністративну роботу з лікарською практикою.

Працював практикуючим лікарем, в подальшому — на науково-педагогічній роботі в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця, викладач клінічних дисциплін.

ТворчістьРедагувати

Творчий доробок становить більше 100 наукових праць з актуальних проблем медицини, переважно кардіології. Учасник багатьох міжнародних, загальнодержавних, регіональних наукових конгресів, симпозіумів, конференцій та з'їздів.

Досліджує історію рідного краю[1] , публікує літературознавчі розвідки[2]. Друкується в періодичній пресі, колективних збірниках, альманахах, журналах.

Автор монографічного історичного дослідження з використанням архівних , а також архівних фотодокументів, присвяченого партизанському руху на Чернігівщині, а також драматичній подальшій долі учасників партизанських загонів, що боролися з фашизмом : Сидоренко І.Д. Розрубаймо цей вузол : Документальна повість / 100-річчю з дня народження Олександра Єлисейовича Кравця присвячую. - К.:Вид-во "Щек", 2019.

Громадська роботаРедагувати

Учасник установчо-організаційних зборів земляків — вихідців з Чернігівської області, на яких було створено Чернігівське земляцтво у м. Києві.

Член наукового кардіологічного і терапевтичного товариства.

ПриміткиРедагувати

  1. Іван Сидоренко. Мандрівка у середньовіччя / Не бував ти у наших краях! : історико-краєзнача книга / упорядник-редактор Дмитро Головко. — Київ : Видавництво «Рада», 2010, сторінки 24–38
  2. Іван Сидоренко. Сповідь перед розстрілом. Стор 135-147. // «Літературний Чернігів», № 4 (40), 2007

ДжерелоРедагувати