Сивка американська
| Сивка американська | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Pluvialis dominica | ||||||||||||||||||
 Ареал американської сивки Гніздування Шляхи міграції Зимування | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Сивка американська[2], американська золота сивка (Pluvialis dominica) — сивка середніх розмірів. Латинська назва роду означає відношення до дощу, від pluvia, «дощ». Вважалося, що сивки збиралися у зграї перед дощем. Назва dominica стосується Санто-Домінго, Домініканська Республіка у Вест-Індії.[3]
Опис ред.
Доросла американська сивка має чорні лоб, шию, груди і живіт, з білою плямою у вигляді корони на голові і потилиці, що простягається до боку грудей. Спина чорна і біла з блідими, золотистими плямами. Самка схожа, але менш чорна. Взимку оперення обох статей стає сіро-коричневим зверху, блідо-сіро-коричневим знизу і білуватим в області брів. Голова та дзьоб невеликі.[4]
Птах подібний до двох інших сивок: звичайної і бурокрилої. Американська сивка менша, стрункіша і має відносно довші ноги, ніж сивка звичайна (Pluvialis apricaria), яка також має біле хвостове оперення. Значна схожість із сивкою бурокрилою (Pluvialis fulva), з якою вони раніше вважалися одним видом.[5] Бурокрила сивка стрункіша, ніж американська, має більш короткий первинний виступ і довші ноги і, як правило, жовтішу спинку.
Поширення ред.
Ареалом розмноження американської сивки є арктична тундра північної Канади та Аляски. Гніздиться на землі в сухому відкритому місці. Сивки — перелітних птахи і зимують на півдні Південної Америки. Вони проходять міграцію еліптичним шляхом; птиці проходять через Центральну Америку з січня по квітень[6][7] і збираються у великій кількості в таких місцях, як Іллінойс, перед тим я остаточного повернути на північ. Восени вони проходять більш східним маршрутом, летячи в основному через західну Атлантику і Карибське море, до зимових теренів в Патагонії. Птах має один з найдовших міграційних маршрутів довжиною понад 40 000 км. Із них, 3 900 км проходять над відкритим океаном, де птахи не можуть зупинитися для харчування чи водопою. Це уможливлюється за рахунок жирових запасів, які накопичуються перед перельотом. Також часто залітає до Західної Європи.
Порівняння дат і міграційних моделей приводить до висновку, що ескімоські кучеріки та американські сивки були, швидше за все, тими береговими птахами, які привернули увагу Христофора Колумба до сусідніх Америк на початку жовтня 1492 року, після 65 днів у морі без землі на горизонті.[8]
Поведінка ред.
Розмноження ред.
Цей птах використовує наносні гнізда, вимощуючи їх лишайниками, травою і листям. У місцях гніздування поведінка дуже територіальна, агресивне ставлення до сусідів. Деякі особини також є територіальними в місцях зимівлі.[9]
Американська сивка робить кладку з чотирьох блискучих яєць від білого до брунатного кольору, які сильно вкритимі чорними і коричневими плямами. Яйця зазвичай мають розміри приблизно 48 мм на 33 мм. Насиджування триває впродовж від 26 до 27 днів, при цьому самці насиджують протягом дня, а самки протягом ночі. Пташенята, які щойно вилупилися, залишають гніздо вже за декілька годин і вже через добу можуть прогодувати себе.[9]
Дієта ред.
Ці птахи харчуються на тундрі, полях, пляжах і припливних площах, шукаючи їжу зазвичай візуально. Їдять комах і ракоподібних.[4]
Статус ред.
Велику кількість було розстріляно наприкінці 19-го століття, популяція так і повністю не відновилася.
Список літератури ред.
- ↑ BirdLife International: Gymnogyps californianus. IUCN Red List of Threatened Species IUCN 2006. 2004. Процитовано 19 лютого 2008.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка) - ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 138, 311. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ а б Vanner, Michael (2004). The Encyclopedia of North American Birds. Bath, England: Parragon. с. 123. ISBN 0-75258-734-X.
- ↑ Переглянуто в Sangster, George; Нокс, Алан Г.; Helbig, Andreas J.; Parkin, David T. (2002). «Таксономічні рекомендації для європейських птахів». Ibis. 144 (1): 153—159. doi : 10.1046 / j.0019-1019.2001.00026.x.
- ↑ Strewe, Ralf; Наварро, Крістобаль (2004). «Нові і заслуговують на увагу записи птахів з регіону Сьєрра-Невада де Санта-Марта, північно-східна Колумбія». Вісник Британського клубу орнітологів. 124 (1): 38–51.
- ↑ Herrera, Néstor; Рівера, Роберто; Ібарра Портільо, Рікардо; Родрігес, Вільфредо (2006). « Нові рекорди для Сент- Сальвадору» [ Нові записи для авифауны Сальвадора ] (PDF). Boletín de la Sociedad Antioqueña de Ornitología (іспанською та англійською мовами). 16 (2): 1–19.
- ↑ Gollop, JB; Баррі, TW; Iversen, EH (1986). «Ескімоський кров» — зникає вид? : Рік Ескімос кроншнеп в — Введення в океанічному міграції «. Природа Саскачеван та Геологічна служба США. Статичний з оригіналу . 29 листопада 2009 Перевірено 22 грудня 2007.
- ↑ а б Hauber, Mark E. (1 серпня 2014). The Book of Eggs: A Life-Size Guide to the Eggs of Six Hundred of the World's Bird Species. Chicago: University of Chicago Press. с. 137. ISBN 978-0-226-05781-1.
Подальше читання ред.
- Hayman, Peter; Marchant, John; Prater, Tony (1986). Shorebirds: An identification guide to the waders of the world. Boston: Houghton Mifflin. ISBN 0-395-60237-8.