Серія Шталаґ
«Сталаг» (скор. від нім. Stammlager — «головний табір») серія брошур («Сталаг-13», «Американський Сталаг», «Сталаг Гітлера», «Сталаг смерті» тощо) виданих в Ізраїлі у 60-х рр.. XX століття[1][2]. являють собою жанр порнографічної літератури на тему Голокосту із стандартним сюжетом[3], за яким у таборі для військовополонених під назвою «Сталаг» ув'язнені стають жертвами сексуальних збочень хтивих есесівок, та стандартним хепі-ендом — жорстокою, але солодкою помстою головного героя своїм тюремницям[1][3][4][5].
„Хоча ці книги є вигаданими, ціле покоління поглинуло «Сталагі» як частину колективної пам'яті Голокосту“ стверджує дослідник історії Голокосту ізраїльський журналіст Арі Лібскер[en][1][2][5]. Популярність «Сталагі» в Ізраїлі в ті роки була настільки високою, що вплинула на формування поглядів післявоєнного покоління на історію Другої Світової війни і на Голокост зокрема — в ізраїльському суспільстві навіть поширилася упевненість про існування єврейських сексуальних наложниць, яких використовували нацисти в концентраційних таборах[4][4]. Причиною виникнення цього переконання є жанр «Сталагів», якому міф про єврейських наложниць зобов'язаний своїм масовим поширенням, хоча у період Голокосту ніколи не було єврейських сексуальних наложниць, — заявляє Арі Лібскер[en][2], який у 2007 році став одним із співавторів фільму «Сталагі: Голокост і порнографія в Ізраїлі»[en][1][4]. Ханна Яблонька, професор історії в Університеті Бен-Гуріона в Негеві називає «Сталагі» «жовтими аспектами виховання пам'яті Голокосту»[1].
Опус Нахмана Гольдберга під назвою «Мерзотні чудовиська Сталага» рясніє сценами канібалізму і всіляких збочень. Наклад творіння Елі Крігера під назвою «Ось йде солодка жертва» з описами сцен інтимної близькості між головним героєм і його матір'ю-німкенею був арештований відразу ж після випуску[2].
Однією з найскандальніших подій, пов'язаних зі «Сталагами», став процес Іцхака Гутмана, що почався після написання ним «Сталагу» з колоритною назвою «Я була особистою самкою Колонеля Шульца» (англ. I Was Colonel Schultz’s Private Bitch)[2][6]. За відверту порнографію в книзі поліція подала до суду. На суді Гутман заявив, що його книги не завдають шкоди, їх призначення в тому, щоб привернути увагу громадськості до нацистського ворога. У результаті Гутман був визнаний винним у поширенні матеріалів непристойного змісту і отримав покарання у вигляді виплати штрафу[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоютаймс
не вказано текст - ↑ а б в г д Fictitious memory By Nirit Anderman «Haaretz» Published 00:00 25.01.07
- ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюлаурен
не вказано текст - ↑ а б в г Holocaust and Pornography in Israel
- ↑ а б Ari Libsker talks about his documentary film Stalags
- ↑ Stalag Erfindung
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |