Серія «Чотири континенти»

Серія «Чотири континенти»— розповсюджена в добу пізнього відродження і бароко декоративна серія алегорій.

Маркус Герартс, малюнок, гравер Філіп Галле ( 1537—1612 ). «Алегорія Америки»

Алегорична моваРедагувати

Ще з 15 століття для європейського образотворчого мистецтва і мислення стала характерною алегорична мова, мова інакомислення, гри зі змістами. Алегоричний тип мислення передбачає відтворення одного змісту через конкретий образ іншого. Відомою алегорією Справедливості була молода жінка - Юстиція з терезами та мечем. Коло алегоричних зображень постійно збільшувалось і для кожної з них використали жіночі фігури, котрим надали окремі атрибути, як і жінкам — католицьким святим. Алегорії у вигляді жіночих фігур з артибутами використовували вже італійські майстри передвідродження і відродження П'єтро дель Поллайоло ( 1433—1498 ), Сандро Боттічеллі ( 1445—1510 ) та інші.

Досить швидко алегорична мова перейшла у образотворче мистецтво й інших, неіталійських держав і князівств, щоразу отримуючи національні форми використання. Алегорії в італійському мистецтві часто зустрічались в картинах і у фресках, оскільки більшість італійських художників була саме фрескістами. В мистецтві Нідерландів, де фреска ніколи не мала поширення, алегорія охоче використовувалась в картинах, друкованій графіці і в килимоткацтві, в створенні гобеленів. Малюнок (і нова ідея в малюнку) могли однаково успішно бути використані як для графічного аркуша, так і для створення нового килима.

Алегорії були використані і при створенні нових мап, позаяк в Західній Європі розпочався активний пошук нових земель для грабежів, швидкого збагачення і колонізації. Географія і географічні знання стають і необхідністю, і майданом діяльності низки шпигунів, авантюристів, піратів і картографів, іноді все в одній особі.


До створення алегорій в картографічній діяльності звернувся Абрагам Ортеліус. Алегорії охоче використовували митці Північного маньєризму. 1581 року Дірк Барендц створив малюнки з алегоріями, котрі переводив у графічні твори Ян Заделер. До створення алегорій континентів звертався Філіп Галле.

 
Дизайнер Джованні Страдано. «Амеріго Веспучі примушує прокинутись від сну континент Америку», до 1590 р. Друк гравюр — Філіп Галле у Антверпені.

Надзвичайною продуктивністю відзначена творчість нідерландського художника-маньєриста Мартена де Воса ( 1532—1603 ). Він роками працював над створенням малюнків, котрі переводили у друковану графіку Адріан Колларт, Рафаель Заделер, Александр Валле.

Позиції художників при цьому відрізнялись помітною європоцентричністю. Західну Європу обов'язково подають як центр цивілізації, що несе якийсь світ у різні куточки тодішного світу (Джованні Страдано. «Амеріго Веспучі примушує прокинутись від сну континент Америку», до 1580 р.). Лише з роками стало зрозуміло, що європоцентризм мав і надто негативні впливи, а континент Америка — не спав і не потребував пробудження від сну від європейців. Бо останні були завойовниками і грабіжниками і злочинно привели ніби то «пробуджені» мільйони місцевих мешканців лише у могили. Кількість винищених індіанців Америки тільки іспанцями сягнула мільйонів жертв.

Засіб алегорій виявився життєздатним і наче наново був відкритий митцями пізнього бароко і рококо. Цікаві зразки алегорій чотирьох континентів створив в декоративних панно художник із Бразилії Хосе Теофіло де Хесус ( 1758—1847), бо в образотворчому мистецтві Бразилії стилістика бароко утримала власні позиції до початку 19 ст. Хосе Теофіло де Хесус традиційно подав у власних панно лише чотири континенти, хоча в Європі вже знали про існування Австралії.

Митці, що створювали серії «Чотири континенти»Редагувати

 
Маркус Герартс, малюнок, гравер Філіп Галле ( 1537—1612 ). «Алегорія Африки»
  • Абрагам Ортеліус ( 1527—1598 )
  • Дірк Барендц ( 1534—1592 ), ідея і малюнки, гравер Ян Заделер
  • Мартен де Вос ( 1532—1603 ), ідея і малюнки, гравер Адріан Колларт
  • Філіп Галле ( 1537—1612 )
  • Теодор де Брі ( 1528—1598 )
  • Хосе Теофіло де Хесус ( 1758—1847)

Вибрані твори (галерея)Редагувати

ДжерелаРедагувати

  • http://skripnikmarina.ucoz.ua/news/alegorija/2012-12-08-104 (тлумачення алегорії)
  • Матвеев А. «Растрелли», серия монографий «Русские мастера искусств», Л. 1938.
  • Овсянников Ю. М. «Франческо Бартоломео Растрелли», серия «Жизнь в искусстве», Л. «Искусство», 1982.
  • Французские шпалеры конца 15-20 вв. в собрании Эрмитажа, Л, «Аврора», 1974 (рос)

Див. такожРедагувати