Серпокрилець білочеревий

вид птахів
Серпокрилець білочеревий
Tachymarptis melba -Barcelona, Spain -flying-8.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід: Tachymarptis
Вид: Серпокрилець білочеревий
Біноміальна назва
Tachymarptis melba
(Linnaeus, 1758)
Ареал поширення T. melba     Гніздування      Осіле проживання      Зимування      Випадкова поява      Імовірна поява (шляхи міграції)
Ареал поширення T. melba     Гніздування      Осіле проживання      Зимування      Випадкова поява      Імовірна поява (шляхи міграції)
Синоніми
Apus melba
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tachymarptis melba
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tachymarptis melba
ITIS logo.svg ITIS: 693134
IUCN logo.svg МСОП: 22686774
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 670359

Серпокрилець білочеревий[1] (Tachymarptis melba) — представник родини Серпокрильцевих. В Україні гніздовий, перелітний птах — трапляється в Криму.

ОписРедагувати

Морфологічні ознакиРедагувати

Маса тіла близько 100 г, довжина тіла 20-22 см, розмах крил 54-60 см. У дорослого птаха верх бурий; горло і низ тулуба білі, за винятком бурого вола і підхвістя; спід крил бурий; дзьоб і ноги темно-бурі. Молодий птах подібний до дорослого, але на всіх темних перах білувата облямівка.

Від чорного серпокрильця відрізняється більшими розмірами та білими грудьми і черевом у поєднанні з темною смугою на волі, від ластівок — більшими розмірами, значно довшими крилами і дуже стрімким та водночас маневровим польотом.[2]

ЗвукиРедагувати

Високотональне щебетання, яке може часто повторюватися.   Звукиопис файлу

ПоширенняРедагувати

Область гніздування простягається від Північної Африки і Південної Європи через південь Центральної Європи та Передню Азію до Центральної Азії, Індії і Шрі-Ланки, а також охоплює великі частини Африки на південь від Сахари, а також Мадагаскар.

Вертикальне поширення в Азії обмежене висотами 1000–1300 м.

В Україні гніздиться в гірському Криму: від острівних, що стоять в морі скель (Ай-Далари) до круч на вапняних приморських скелях Керченського півострова.

ЧисельністьРедагувати

Чисельність в Європі оцінена в 140–330 тис. пар з найбільшою популяцією в Туреччині, в Україні — 500—3000 пар. Відмічається повільне зростання чисельності виду[3]. В Європі гніздиться 25-49% від загальної чисельності птахів цього виду; глобальна популяція нараховує 420–990 тис. особин[4].

Спосіб життяРедагувати

 
Птахи у польоті

Серпокрилець білочеревий чудово літає, більшу частину життя він проводить у польоті: здобуває поживу, п'є, спаровується й іноді навіть спить. Стрімкий політ зграї супроводжується звуком розтятого повітря і характерними гучними свистами. Поблизу колоній птахів надзвичайно гамірно. Живляться летючими комахами, для чого добре пристосований дзьоб — короткий і широкий, проте розріз рота заходить за очі. Неперетравлені хітинові частини комах птах відригує у вигляді пелеток. Як й інші серпокрильці, білочеревий дуже важко пересувається і не може злітати із землі через занадто короткі лапки. Наявність гострих вигнутих кігтиків чотирьох пальців, спрямованих вперед, дозволяють чудово утримуватися майже на будь-яких вертикальних поверхнях, з яких птах легко злітає.

Річний циклРедагувати

Статева зрілість настає другого або третього календарного року життя. Утворення пар відбувається після першої зимівлі, можливо, в період відвідування птахами першого року життя діючих гніздових колоній. У горах Криму терміни прильоту — 5-15 квітня[5]. Після прильоту птахи відразу займають свої гніздові «ніші», що добре видно за шлюбними польотами, які здійснюються з характерними для виду звуками.

 
Яйця в колекції

Гніздяться колоніями. Природні місця розташування колоній — це ущелини скель і захищені ніші в крутих стінах скель, а також гроти в горах. Інколи гніздиться також в містах у старих будівлях. Будівництво гнізд починається мінімум за 4-5 тижнів до відкладання яєць. Гніздо складається із зібраних в повітрі рослинних, тваринних (пір'я) і штучних (папір) матеріалів, які склеюються між собою за допомогою слини в чашу. У гірських районах терміни розмноження різняться залежно від вертикального розподілу місць гніздування.

Відкладання яєць відбувається в квітні-травні. Кладка зазвичай складається з 3 [[zqwt gnf[sd|яєць]]. Яйця білого кольору, довгасті; щойно знесені — на просвіт трохи кремового відтінку. Насиджують кладку обидва батьків, період насиджування складає 17-23, в середньому 20 днів.

Осінній проліт в гірському Криму виражений добре, численні зграї особливо інтенсивно летять в середині і в кінці вересня. Останніх птахів реєстрували 8 жовтня[5]. Масово реєструється в польоті вдень, але, ймовірно, як і чорний серпокрилець, мігрує також вночі.

ОхоронаРедагувати

Спеціальних заходів щодо охорони не передбачено. Включено до додатку Бернської конвенції.

ПосиланняРедагувати

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. BirdLife International 2012. Tachymarptis melba. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2014.3. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 08 January 2015.
  5. а б Костин Ю.В. Птицы Крыма. - М.: Наука, 1983. - 240 с.

ЛітератураРедагувати

  • Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / Бутье В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. — М : Т-во научных зданий КМК, 2005. — 487 с. — ISBN 5-87317-198-X.

ДжерелаРедагувати