Середньочеський кубок з футболу 1928

Середньочеський кубок 1928 (чеськ. Stredoceský Pohár 1928) — одинадцятий розіграш футбольного кубку Середньої Чехії. Переможцем змагань втретє поспіль став клуб «Славія» (Прага). Через те, що фінальний матч між «Славією» і «Спартою» довелося двічі перегравати, завершення змагань затягнулось до листопада наступного 1929 року. Виникла ситуація, при якій «Славія» і «Спарта» встигли зіграти чвертьфінальний матч нового розіграшу 1929 року, після чого догравали фінал попереднього.

Середньочеський кубок 1928
Подробиці
Призові місця
 Чемпіон «Славія» (4-й раз)
 Віцечемпіон «Спарта»
Статистика
1927
1929

Результати матчів ред.

1/2 фіналу

Фінал ред.

«Славія»: Йозеф Слоуп — Ян Рейнхардт, Франтішек Черницький — Ладислав Шубрт, Йозеф Плетиха, Карел Чипера — Франтішек Юнек, Їндржих Шолтис, Франтішек Свобода, Антонін Пуч, Йозеф Кратохвіл. Тренер: Джон Мадден

«Спарта»: Франтішек Гохманн — Ярослав Бургр, Антонін Пернер — Франтішек Плодр, Антонін Царван, Фердининд Гайний — Адольф Патек, Вацлав Брабець-Барон Йозеф Мицлік, Йозеф Сильний, Ярослав Червений

Перегравання фіналу ред.

«Славія»: Франтішек Планічка — Ян Фіала, Франтішек Черницький — Антонін Водічка, Йозеф Плетиха, Карел Чипера — Франтішек Юнек, Богумил Йоска, Франтішек Свобода, Антонін Пуч, Йозеф Кратохвіл. Тренер: Джон Мадден

«Спарта»: Франтішек Гохманн — Ярослав Бургр, Антонін Пернер — Фердининд Гайний, Карел Пешек, Антонін Царван — Антонін Їран, Адольф Патек, Йозеф Мицлік, Йозеф Сильний, Месарош

Друге перегравання фіналу ред.

«Славія»: Йозеф Слоуп — Йозеф Сухий, Антонін Новак — Вілем Кьоніг, Антонін Водічка, Адольф Шимперський — Франтішек Юнек, Їндржих Шолтис, Франтішек Свобода, Антонін Пуч, Богумил Йоска[2]. Тренер: Джон Мадден

«Спарта»: Франтішек Гохманн — Ярослав Бургр, Антонін Пернер — Ян Кноблох, Карел Пешек, Фердининд Гайний — Вацлав Брабець-Барон, Йозеф Коштялек, Йозеф Сильний, Антонін Мудрий, Карел Гейма

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Історія клубу «Славія» Прага у 1921—1930 роках. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 квітня 2018.
  2. Або Горак

Посилання ред.