Сергієнко Микола Іванович

Мико́ла Іва́нович Сергіє́нко (30 квітня 1957, с. Красна Лука, Полтавська область, Українська РСР, СРСР — 26 січня 2015, Київ, Україна) — український радянський залізничник, начальник Придніпровської (20052006) та Донецької (20082010) залізниць, перший заступник генерального директора Укрзалізниці (20102014). Закінчив життя самогубством.

Сергієнко Микола Іванович
Сергієнко Микола Іванович
Сергієнко Микола Іванович
Перший заступник генерального директора Укрзалізниці
12 квітня 2010 — 16 квітня 2014
Начальник Донецької залізниці
23 січня 2008 — 6 січня 2010
Попередник Микола Рогов
Наступник Борис Остапюк
Начальник Придніпровської залізниці
16 червня 2005 — 20 вересня 2006
Попередник Олександр Момот
Наступник Ігор Гладкіх
Народився 30 квітня 1957(1957-04-30)
с. Красна Лука, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Помер 26 січня 2015(2015-01-26) (57 років)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Освіта Українська державна академія залізничного транспорту
Alma mater УкрДУЗТ
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
Заслужений працівник транспорту України
Заслужений працівник транспорту України

Життєпис ред.

Народився у селі Красна Лука, що на Полтавщині.

У 1981 році отримав диплом Харківського інституту інженерів залізничного транспорту за спеціальністю «Тепловози та тепловозне господарство». Одразу після закінчення розпочав трудову діяльність на посаді майстра з ремонту тепловозів у локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці. Згодом працював старшим майстром та заступником начальника депо з ремонту, а у 1992 році обійняв посаду головного інженера.

Протягом 1996-2005 років виконував функції головного інженера Головного управління локомотивного господарства Укрзалізниці, головного інженера Придніпровської залізниці та начальника Головного управління локомотивного господарства Укрзалізниці. 15 листопада 2000 року захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю 05.05.03 на тему «Вибір та наукове обґрунтування техніко-економічних показників тепловозних дизелів для локомотивного парку України»[1]. У червні 2005 року був призначений начальником Придніпровської залізниці. З вересня 2006 по січень 2008 року — заступник Генерального директора Укрзалізниці.

23 січня 2008 року розпорядженням Кабінету міністрів України № 100-р призначений на посаду начальника Донецької залізниці. У січні 2010 року звільнений з посади в зв'язку з переходом на нову роботу. З квітня 2010 року по квітень 2014 року — перший заступник генерального директора Укрзалізниці.

26 січня 2015 року близько 16:00 Микола Сергієнко несподівано зателефонував власній дружині та повідомив, що не хоче далі жити. Жінка дісталася помешкання за півгодини, та було вже пізно — Сергієнко закінчив життя самогубством, завдавши собі смертельного поранення з мисливського карабіну Blazer P93 калібру 7,62 мм, що був офіційно зареєстрований. Правоохоронцями було з'ясовано, що на момент трагедії в квартирі, окрім потерпілого, нікого не було, двері та вікна було зачинено з середини, а замки на них не пошкоджено[2]. За словами дружини загиблого останнім часом він перебував у стані депресії[3].

Відзнаки та нагороди ред.

Державні нагороди
Галузеві відзнаки
Наукові звання

Примітки ред.

  1. Назва дисертаційної роботи. «Аспирантура Украины». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 28 січня 2015.
  2. У Києві застрелився колишній високопосадовець Укрзалізниці. «Уніан». Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 28 січня 2015.
  3. Застрелився екс-заступник голови Укразалізниці. «17 канал». Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 5 лютого 2015.
  4. Указ Президента України від 22 червня 2007 року № 549/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1458/2004 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»

Посилання ред.

Інтерв'ю