Відкрити головне меню

Юрський Сергій Юрійович

радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер, сценарист
(Перенаправлено з Сергій Юрський)

Сергі́й Ю́рійович Ю́рський (16 березня 1935, Ленінград — 8 лютого 2019, Москва) — радянський та російський актор, режисер. Народний артист Росії (1987). Член Спілки кінематографістів Росії.

Юрський Сергій Юрійович
Sergey Yursky (cropped).png
Народився 16 березня 1935(1935-03-16)
СРСР СРСР, Ленінград
Помер 8 лютого 2019(2019-02-08) (83 роки)
Росія Росія, Москва
  • зупинка серця
  • Поховання Троєкуровське кладовище
    Громадянство СРСР СРСР →
    Росія Росія
    Діяльність актор, режисер
    Alma mater Ленінградський театральний інститут імені О.М. Островского[d] і юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1955)
    Заклад Вищі курси сценаристів і режисерів[d], ВДТ імені Товстоногова, Театр імені Моссовєта і Q4525087?
    Роки діяльності 1957—2019
    Дружина Шарко Зінаїда Максимівна
    Тєнякова Наталя Максимівна
    Діти дочка — Юрська Дарія Сергіївна
    IMDb nm0951084
    Нагороди та премії
    Орден «За заслуги перед Вітчизною»Орден «За заслуги перед Вітчизною»
    Орден Пошани
    Медаль Пушкіна

    Юрський Сергій Юрійович у Вікісховищі?

    ЖиттєписРедагувати

    Cергій Юрський народився 16 березня 1935 року в Ленінграді, в театрально-музичній сім'ї. Його батько, Юрський (Жихарєв) Юрій Сергійович (1902—1957), був відомим режисером, актором, театральним діячем. Він родом з України, виступав із Держоркестром України, взяв вельми поширений на той час у акторському середовищі псевдонім — Юрський. Мати Сергія Юрського, Євгенія Михайлівна Юрська-Романова, була музичним педагогом[1].

    Закінчив середню школу із золотою медаллю. Поступив без іспитів і навчався на юридичному факультеті Ленінградського університету імені А. А. Жданова. Під час навчання в університеті брав участь в постановках Театру-студії Санкт-Петербурзького державного університету під керівництвом актриси й педагога Євгенії Володимирівни Карпової.

     
    Сергій Юрський в ролі Остапа Бендера (1968)

    У 1955 році, після 3-го курсу юрфаку, він вступив на акторський факультет Ленінградського театрального інституту імені А. Н. Островського. Після закінчення 2-го курсу, у 1957 році, Сергій Юрський був запрошений до Великого драматичного театру імені Максима Горького.

    З середини 1960-х років був одним з провідних акторів трупи Георгія Товстоногова; серед кращих ролей — Чацький, Тузенбах, Езоп в «Лисиці і винограді» Гільєрме Фігейредо, професор Полежаєв в «Неспокійної старості» Леоніда Михайловича Рахманова. Тут же Сергій Юрський дебютував як режисер, поставивши у 1974 році спектакль «Мольєр» по Михайлу Булгакову.

    Широку популярність акторові принесли ролі Викниксора у фільмі Геннадія Полоки «Республіка ШКІД» (1966) і Остапа Бендера в «Золотому теляті» (1968) Михайла Швейцера. Виступав як читець з програмами (біля п'ятнадцяти) класичних і сучасних авторів[2].

    У 1978 році Сергій Юрський переїхав до Москви і став актором, а згодом і режисером Театру імені Мосради. З 1991 року одночасно грав і ставив спектаклі на сцені театру «Школа сучасної п'єси».

    Повість «Чернов», написана ним у середині 1970-х років, стала літературною основою режисерського дебюту в кіно в 1990 році («Чернов»).

    З 1996 року був членом опікунської ради Свято-Філаретівського православно-християнського інституту[3].

    У 2011 році став Лауреатом премії «Зірка Театрала».

    Сергій Юрський був автором декількох книг з прозами та п'єс, написаних ним під псевдонімом Вацетіс[4].

    Народний артист РРФСР Сергій Юрський помер рано вранці, 8 лютого 2019 року в московській лікарні[5]. Акторові було 83 роки. Донька артиста Дарина Юрська назвала причиною смерті Сергія Юрського зупинку серця[6].

    Громадянська позиціяРедагувати

    У 2001 році Сергій Юрський підписав відкритого листа на захист телекомпанії НТВ[7][8]. У 2003 році був серед діячів культури й науки, які закликали російську владу зупинити війну в Чечні і перейти до процесу перемовин[9][10][11]. У 2006 році приєднався до звернення, що засуджувало примусову депортацію громадян Грузії з Росії, пов'язані з цим випадки етнічної дискримінації та загальне погіршення відносин між країнами[12]. Виступав за звільнення Григорія Паська[13][14], Максима Рєзника[15][16], Світлани Бахміної[17][18], Михайла Ходорковського[19][20][21], Платона Лебедева[20][21], Кирила Серебренникова[22][23], учасниць гурту «Pussy Riot»[24][25][26]. У 2007 році підпис Юрського з'явився під зверненням до Володимира Путіна з рекомендацією залишити свою посаду після закінчення другого терміну і під жодним приводом не залишатися очільником держави — «ні в статусі президента, ні у вигляді якогось „загальнонаціонального лідера“»[27][28], проте пізніше актор заперечував цей факт, припустивши, що хтось підписався його ім'ям[29]. Брав участь у масових акціях протесту опозиції[30][31][32]. Неодноразово підтримував ініціативи щодо захисту тварин[33][34][35]. Висловлювався за збереження Центрального будинку актора імені А. А. Яблочкіної[36] і петербурзької клінічної лікарні № 31[37], проти будівництва хмарочосу «Охта-центр»[38].

    Напередодні парламентських виборів 2016 року в Росії підтримав заклик до створення коаліції між партіями «Яблуко» і «ПАРНАС» з метою порятунку Росії «від повернення до сталінізму, від націоналізму і старечого імперського синдрому, від репресій у внутрішній політиці, від тотального злодійства і нехтування права»[39][40].

    Відповідаючи на питання про свої погляди в інтерв'ю 2018 року, Юрський зазначав, що ніколи не перебував у політичних рухах і вказав на різницю між «опозицією» і «позицією». За словами артиста, його позиція полягає в роботі над новими виставами, а свої відчуття і тривоги він прагне передавати художніми засобами[29].

    Позиція щодо агресії Росії в УкраїніРедагувати

    У 2014 році Сергій Юрський назвав ставлення російської влади і суспільства до України «несподіваним і жахливим проявом національного безкультур'я», засудивши прагнення втручатися в справи сусідньої країни[41]. Коментуючи висловлювання про Крим, який нібито є «споконвічно російською землею», актор порівняв їх з гіпотетичними претензіями жителів сучасних Греції і Туреччини на великі території, що належали цим країнам у минулому[42].

    Своє ставлення до дій Росії щодо України в інтерв'ю російському виданню «Зеленоград» у березні 2014 року Сергій Юрський описував так:

    Це жахлива неввічливість, це жахливе порушення не тільки правил пристойності, але і того, що створює певний баланс в світі. Це інша нація — дружня, історично пов'язана з Росією, але інша. Зараз Україна — це інша країна[43].

    Міністерство культури України включило Юрського до «білого списку» артистів, які підтримують територіальну цілісність країни і виступають проти агресії Росії[44][45].

    ФільмографіяРедагувати

    Акторські роботиРедагувати

    1. 1958 — Вулиця повна несподіванок — громадянин в капелюсі, епізод у будки регулювальника
    2. 1959 — Повість про молодят — Данило, друг Володі
    3. 1961 — Людина нізвідки — Дивак
    4. 1962 — Чорна чайка — Хосе Гієльматель, снайпер-артист бродячого цирку
    5. 1963 — Кріпостна акторка — князь Микита Петрович Батурін, гусар (співає Лев Морозов)
    6. 1965 — Час, вперед! — Давид Маргулієс
    7. 1966 — Республіка ШКІД — Віктор Миколайович Сорокін (Вікмиксор), директор школи
    8. 1968 — Золоте теля — Остап Бендер
    9. 1968 — Інтервенція — маски (аристократ, спекулянт, дама і білогвардієць)
    10. 1969 — Король-олень — Тарталья
    11. 1973 — Зламана підкова — Жюль Ардан
    12. 1974 — Вибір мети — Оппенгеймер
    13. 1976 — Дервіш підриває Париж — мусьє Жордан
    14. 1977 — Одного прекрасного дня (Кіноальманах, ф. 2-й) — актор
    15. 1977 — Лев пішов з дому — злий мисливець
    16. 1978 — Дачний будиночок для однієї сім'ї — директор
    17. 1978 — Расмус-волоцюга — Ліф, злодій
    18. 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — Іван Сергійович Груздєв
    19. 1979 — Маленькі трагедії — імпровізатор
    20. 1981 — 20 грудня — Сідней Райлі
    21. 1981 — Не бійся, я з тобою — поліцейський пристав
    22. 1982 — Шукайте жінку — метр Роше
    23. 1982 — Падіння Кондора — диктатор
    24. 1982 — Старовинний детектив — Огюст Дюпен, Слінктон
    25. 1984 — Виграш самотнього комерсанта — Людвіг
    26. 1984 — Любов і голуби — дядько Мітя
    27. 1984 — Казки старого чарівника — хранитель казок
    28. 1985 — Береги в тумані — Сідней Райлі
    29. 1986 — Шлях до себе — Ілля Сергійович Котов, керівник відділу НДІ, науковий керівник Крилова
    30. 1986 — Звіздар — Дітц
    31. 1987 — Кінець вічності — Гоббі Фінджі, обчислювач
    32. 1990 — Чернов/Chernov — Арнольд Арнольд, маестро
    33. 1991 — Ау! Пограбування поїзда — професор Лебедєв, геолог
    34. 1992 — Гравці XXI (телеспектакль)
    35. 1992 — Екстрасенс — майстер
    36. 1993 — Пістолет з глушником — Боб, американський шпигун
    37. 1995 — Одкровення незнайомцю — інспектор
    38. 1996 — Королева Марго — Рене, парфумер королеви-матері
    39. 1998 — Чехов і Ко
      1. «Письменник» — старий-письменник
      2. «Пасажир 1-го класу» — Крикунов, інженер
    40. 2000 — Охоронці пороку
    41. 2003 — П'ятий янгол — Яків Семенович
    42. 2007 — Корольов — Ціолковський
    43. 2008 — Не думай про білих мавп — один з авторів
    44. 2008 — Батьки і діти — Василь Іванович, батько Базарова
    45. 2009 — Півтори кімнати, або Сентиментальна подорож на батьківщину — батько Бродського
    46. 2009 — Природний відбір — Віктор Коробов, батько Ольги, бізнесмен
    47. 2011 — Фурцева — Борис Пастернак
    48. 2011 — Товариш Сталін — Сталін

    Нагороди і почесні званняРедагувати

    ЛітератураРедагувати

    • Актеры советского кино. Вып. 6. — Л., 1970
    • Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 517
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 908
    • Кинословарь. Т. З. — СПб., 2001. — С. 435—437
    • Юрский С. Игра в жизнь. — М., 2002.

    ПриміткиРедагувати

    1. Десять поглядів Сергія Юрського. Оксана Денякова 30 березня, 2007 — 00:00
    2. «Маэстро играет на волне» — Новая газета
    3. Попечительский совет СФИ. Архів оригіналу за 9 липень 2009. Процитовано 8 лютий 2019. 
    4. «К 75-летию Сергея Юрского вышла книга его литературного двойника» — РГ
    5. У РОСІЇ ПОМЕР АКТОР СЕРГІЙ ЮРСЬКИЙ, ВІДОМИЙ ЗА РОЛЛЮ ОСТАПА БЕНДЕРА У ФІЛЬМІ «ЗОЛОТЕ ТЕЛЯ»
    6. Умер знаменитый актёр Сергей Юрский
    7. Письмо видных деятелей науки, культуры и политики в защиту НТВ. NEWSru.com. 2001-03-27. Процитовано 2016-05-03. 
    8. Приучив людей к молчанию, государство быстро входит во вкус. Новая газета. 2001-03-29. Процитовано 2016-05-03. 
    9. Остановим чеченскую войну вместе. Новая газета. 2003-03-20. Процитовано 2016-05-03. 
    10. 60 известнейших деятелей культуры и науки призывают государство и народ России остановить войну в Чечне. Грани.ру. 2003-03-18. Процитовано 2016-05-03. 
    11. В Москве прошел митинг против войны в Чечне. Коммерсантъ. 2003-06-16. Процитовано 2016-05-03. 
    12. Антигрузинская кампания Кремля: мнение российской общественности. Кавказский узел. 2006-10-24. Процитовано 2016-05-03. 
    13. За Григория Пасько заступились артисты и писатели. Время новостей. 2002-02-05. Процитовано 2016-05-03. 
    14. Григорий Пасько останется в тюрьме. NEWSru.com. 2002-02-05. Процитовано 2016-05-03. 
    15. Басилашвили и Юрский готовы поручиться за Резника. Грани.ру. 2008-03-07. Процитовано 2016-05-03. 
    16. Андрей Шарый (2008-03-21). Максим Резник будет дожидаться суда на свободе. Радіо «Свобода». Процитовано 2016-05-03. 
    17. В защиту Светланы Бахминой. Новая газета. 2008-10-30. Процитовано 2016-05-03. 
    18. Дело об УДО Бахминой обещают передать в Москву. Справка. Открытое письмо деятелей культуры президенту России в защиту Светланы Бахминой. Грани.ру. 2009-03-31. Процитовано 2016-05-03. 
    19. Юрский, Стругацкий, Искандер и Улицкая требуют освободить Ходорковского. Грани.ру. 2004-05-13. Процитовано 2016-05-03. 
    20. а б Сергей Юрский высказался в защиту Ходорковского. Росбалт. 2010-06-28. Процитовано 2016-05-03. 
    21. а б Общественность просит Amnesty International признать Ходорковского и Лебедева узниками совести. Грани.ру. 2011-03-14. Процитовано 2016-05-03. 
    22. Юрский об аресте Серебренникова: это как стреножить артиста балета. РИА Новости. 2017-08-23. Процитовано 2017-08-31. 
    23. Сергей Юрский о Серебренникове: Вижу сходство с арестом Христа. Собеседник. 2017-08-30. Процитовано 2017-08-31. 
    24. Интеллигенция призывает освободить Pussy Riot. Эхо Москвы. 2012-06-27. Процитовано 2016-05-03. 
    25. Накануне приговора Pussy Riot в их поддержку выступили Стругацкий, Юрский, Акунин и Пол Маккартни. NEWSru.com. 2012-08-16. Процитовано 2016-05-03. 
    26. Феликс Шведовский (2012). Народный артист России Сергей Юрский: «К Церкви уже обращались по поводу „Pussy riot“ — Церковь сжала губы и обиженно говорила: „Наказывать, наказывать!“». Портал-Credo.Ru. Процитовано 2016-05-03. 
    27. Письма в один конец. Деятели культуры просят Путина уйти. Грани.ру. 2007-10-26. Процитовано 2016-05-03. 
    28. Вячеслав Марков (2007-10-27). С кем вы, мастера культуры. Труд. Процитовано 2016-05-03. 
    29. а б Денис Зинченко (2018-04-05). Сергей Юрский: У меня не оппозиция, а позиция. Собеседник. Процитовано 2018-04-08. 
    30. Артур Соломонов (2012-06-08). Сергей Юрский: Я выбираю протестующих, а не защитников того, что и так слишком хорошо защищено ОМОНом. Сноб. Процитовано 2016-05-03. 
    31. Егор Виноградов (2012-05-13). Сергей Юрский: Происходящее в России - это пока все-таки шоу. Deutsche Welle. Процитовано 2016-05-03. 
    32. Екатерина Савина (2012-05-14). Чисто погуляли. Газета.Ru. Процитовано 2016-05-03. 
    33. Павел Полуйчик (2009-04-17). По личному разрешению мэра защитники животных проверили городской приют для собак. Первый канал. Процитовано 2016-05-03. 
    34. Елена Новоселова, Елена Яковлева (2010-01-25). Люди и звери. Российская газета. Процитовано 2016-05-03. 
    35. Вера Копылова (2012-10-05). Леонид Ярмольник: «В теме защиты животных я отделяюсь от государства». Аргументы и факты. Процитовано 2016-05-03. 
    36. Антон Васецкий (2008-01-15). Российские актеры будут бастовать. Взгляд. Процитовано 2016-05-03. 
    37. Петиция в поддержку 31-й больницы Петербурга собрала 90 000 подписей (ru). forbes.ru. 2013-01-22. Процитовано 2019-05-04. 
    38. Вера Копылова (2009-09-24). Известные петербуржцы просят Медведева разобраться с «Охта-центром». Газета.Ru. Процитовано 2016-05-03. 
    39. «Такому союзу нет и не будет альтернативы». Общественные деятели, представители науки и культуры России призвали «Яблоко» и «Парнас» объединиться на выборах. Новая газета. 2016-02-23. Процитовано 2018-04-08. 
    40. Общественные деятели призвали «Яблоко» и ПАРНАС объединиться на выборах. Московский комсомолец. 2016-02-23. Процитовано 2018-04-08. 
    41. Юрский: Отношение России к Украине – это чудовищная невежливость и нарушение правил приличия. Гордон. 2014-03-10. Процитовано 2016-05-03. 
    42. Анна Школьная (2014-07-30). Сергей Юрский об Украине: «То, что сейчас происходит, вызывает у меня чувство ужаса и мрака». Сьогодні. Процитовано 2016-05-03. 
    43. Помер актор Сергій Юрський, який зіграв Остапа Бендера
    44. Настя Березина (2015-07-30). Киев включил Макаревича и Земфиру в белый список деятелей культуры. РБК. Процитовано 2016-05-03. 
    45. Сергей Юрский польщен попаданием в белый список Кириленко. Апостроф. 2015-08-02. Процитовано 2016-05-03. 
    46. Указ Президента Російської Федерації від 14 березня 2010 р. № 308
    47. Указ Президента Російської Федерації від 31 серпня 2005 р. № 1013[недоступне посилання з серпень 2019]

    ПосиланняРедагувати