Сергій Вальдштайн

Сергій Вальдштайн;
	Полковник
Загальна інформація
Народження	22 вересня 1888; Київ, Російська імперія
Смерть	23 липня 1967 (78 років); Монреаль, Канада
Alma Mater	Перша київська гімназія
Псевдо	Отаман Сірко
Військова служба
Вид ЗС	Армія УНР
Нагороди та відзнаки
	«Воєнний хрест» (УНР)
	«Воєнний хрест» (УНР)

Барон Сергій Вальдштайн фон Крейцшеіних (псевдо.: Отаман Сірко; нар. 22 вересня 1888, Київ, Російська імперія — пом. 23 липня 1967, Монреаль, Канада) — український військовий та громадський діяч німецького походження, полковник Армії УНР, лицар «Воєнного хреста» УНР^[1].

Життєпис ред.

Сергій Вальдштайн народився 22 вересня 1888 року в Києві. Закінчив Першу київську гімназію у 1905 році, Політехнічний інститут у Берліні в 1909 році, та Політехнічний інститут у Кивєві в 1910. Восени 1910 року був призваний до російської армії, службу проходив у Лейб-гвардії Уланському полку. У 1912 році в званні корнета закінчив Миколаївську кавалерійську військову школу. Закінчив курс військових пілотів у 1913 році. Воював у роки Першої світової війні.

У травні 1917 року Сергій Вальдштайн українізував свій ескадрон, згодом Лейб-гвардії Уланський полк, з якого створив 2-й кінний полк Запорозького війська ім. кошового отамана Івана Сірка. У листопаді 1917 року полк прибув до Одеси, де вів бої з червоними 14 – 17 січня 1918 року.

На Київщині організува кінний загін ім. кошового отамана Івана Сірка, на чолі якого на початку 1920 року провадить низку боїв з червоними та білими російськими військовими з'єднаннями. У Новій Ушиці кінний загін Вальдштайна увійшов до складу 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

У жовтні 1920 року через стан здоров'я полковник Сергій Вальдштайн був звільнений з військової служби та прикомандирований до Міністерства закордонних справ як дипломатичний кур'єр та висланий до Італії.

Після визвольних змагань емігрував до Канади, де у 1936 році був одним із засновників «Союзу бувших українських вояків». Протягом перших 15-ти років був головою Генеральної управи «Союзу Бувших Українських Вояків»^[2]. У Канаді також був комендантом 1-ї станиці СБУВ в Монреалі. В останніх роки свого життя Сергій Вальдштайн очолював монреальські відділи «Товариства українських інженерів»^[3] і «Товариства сприяння УНРаді», був членом «Українського технічного товариства»^[4].

Література ред.

Семен Магаляс. «Сильветка барона полк. Вальдштайна». Літопис українського життя в Канаді. 1963
А. Білоцерківський. «Полковник барон С. В. Вальдштайн». Літопис українського життя в Канаді. 1968

Примітки ред.

↑ Тинченко Я.Ю. Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921). кн. 2. Реєстр нагороджених Воєнним Хрестом 1917–1957 рр. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 23 вересня 2018.
↑ Ю. Мицик. Останні листи генерала Всеволода Петріва (1947–1948 роки). Український археографічний щорічник. К., 2006. Вип. 10/11 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2018. Процитовано 23 вересня 2018.
↑ Інженери-українці в діяспорі. Торонто, 1992. 158 с.
↑ Монтреаль, Канада. Українське Технічне Товариство [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] «Свобода»

Посилання ред.

І. Липовецький. Полковник Сергій Вальдштайн // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1967. – Серпень – вересень. – Ч. 17 (36). – С. 19 – 20. [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.]

[1] Тинченко Я.Ю. Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921). кн. 2. Реєстр нагороджених Воєнним Хрестом 1917–1957 рр. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 23 вересня 2018.

[2] Ю. Мицик. Останні листи генерала Всеволода Петріва (1947–1948 роки). Український археографічний щорічник. К., 2006. Вип. 10/11 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2018. Процитовано 23 вересня 2018.

[3] Інженери-українці в діяспорі. Торонто, 1992. 158 с.

[4] Монтреаль, Канада. Українське Технічне Товариство [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] «Свобода»

[1]

[2]

[3]

[4]