Відкрити головне меню

Олександр Калістратович Сербиченко (17 (29) листопада 1890(18901129), місто Люботин Харківської губернії, тепер Харківської області — розстріляний 14 січня 1938) — радянський партійний і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в березні — квітні 1920 р. Член ЦК КП(б)У в грудні 1925 — червні 1933 р. Член Оргбюро ЦК КП(б)У в грудні 1925 — листопаді 1927 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1933 р. Член ВУЦВК.

Сербиченко Олександр Калістратович
Сербиченко Олександр Калістратович.tif
Народився 17 (29) листопада 1890
Люботин, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 14 січня 1938(1938-01-14) (47 років)
СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність українці
Діяльність державний діяч
Членство Всеросійський центральний виконавчий комітет
Партія ВКП(б)

БіографіяРедагувати

Народився 17 (29) листопада 1890 року в родині робітника-залізничника. У 1903 році закінчив Крюківське земське училище.

Трудову діяльність розпочав у 1903 році робітником лісопильного заводу в місті Кременчуці, вів підпільну революційну роботу.

Член РСДРП(б) з 1907 року.

З 1916 року — робітник Харківських вагонних майстерень. Після Лютневої революції 1917 — член Харківської міської ради робітничих і солдатських депутатів, член Харківського комітету РСДРП(б).

У березні — квітні 1918 року — народний комісар шляхів Радянської України. У 1918 році був членом Ліквідаційної комісії виконавчого комітету Харківської губернської ради.

У 1918 році — член комісії Народного комісаріату шляхів РРФСР із підвищення продуктивності праці на залізниці; голова Курського міського комітету РСДРП(б), голова Курського губернського революційного трибуналу. Потім — на підпільній роботі в місті Харкові.

У 1919 році — заступник голови виконавчого комітету Харківської губернської ради. У 1919 — лютому 1920 року — голова Іванківського районного комітету КП(б)У міста Харкова, голова виконавчого комітету Іванківської районної ради міста Харкова.

У лютому 1920 — березні 1921 року — заступник голови виконавчого комітету Харківської губернської ради і завідувач відділу управління виконкому Харківської губернської ради.

У березні — липні 1921 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Української СРР.

У липні 1921 — травні 1922 року — голова виконавчого комітету Кременчуцької губернської ради. Голова Кременчуцької губернської економічної наради.

У липні — вересні 1922 року — заступник голови виконавчого комітету Харківської губернської ради.

У вересні 1922 — вересні 1924 року — голова виконавчого комітету Полтавської губернської ради.

У 1924 — червні 1925 року — слухач Курсів при ЦК КП(б)У.

У червні 1925 — 25 лютого 1933 року — заступник голови Ради народних комісарів Української СРР.

У 1933—1934 роках — уповноважений Народного комісаріату шляхів СРСР.

У 1934—1935 роках — торговий представник СРСР в Австрійській Республіці.

У 1935 — серпні 1937 року — заступник голови виконавчого комітету Сталінградської обласної ради.

29 серпня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний. Посмертно реабілітований у 1960 році.

ЛітератураРедагувати

  • Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії Україны: історія, особи, стосунки (1918—1991), Київ, Генеза, 2005

ПосиланняРедагувати