Вікіпедія

Ієронім Сенявський

польський шляхтич
(Перенаправлено з Сенявський Ієронім)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сенявський.

Ієро́нім Сеня́вський[7] (також зустрічаються варіанти імені Геронім,[8] Ярош, Ярослав) гербу Леліва (пол. Hieronim Sieniawski, 1519 — 1582) — шляхтич, військовик та урядник Королівства Польського, Речі Посполитої. Представник спольщеного українського шляхетського роду Сенявських гербу Леліва.

Ієронім Сенявський
пол. Hieronim Sieniawski Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1519 Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1582[1][2][3] або 1579 Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняQ130601342? Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаруські воєводи, кам'янецький каштелян, учасник виборів короля Польщіd, галицький старостаd, Q65952506? і коломийський старостаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицька церква Редагувати інформацію у Вікіданих
РідСенявські Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоМиколай Сенявський Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиKatarzyna Koład Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриРафал Сенявський і Миколай Сенявський (1520–1584) Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зÉlisabeth Radziwiłłd[4], Анна Заславська[5][6] і Jadwiga Tarłod Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиАдам Єронім Сенявський Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.
 
Геронім Сенявський, надгробок

Народився 1519 року[9]. Син великого коронного гетьмана Миколая Сенявського та його дружини Катажини Коланки з Далеєва, вдови Теодорика Язловецкого. Кальвініст, але не був дуже діяльним у релігійній сфері.

Замолоду як доброволець воював проти татар. 1546 pоку був свідком під час розгляду справи самовільного нападу барського старости Бернарда Претвича на Очаків. 1548 pоку став придворним короля, його почт 12 квітня 1548 pоку у Вільні мав 8 коней. У травні 1549 pоку разом з братом Миколаєм, Б. Претвичем напали на околиці Очакова. У серпні 1549 року разом з Б. Претвичем та князем Богданом Корецьким догнали, розгромили татар під Очаковом. У вересні всі доганяли великий загін кримських татар, який напав на Поділля. Востаннє під Очаків вирушив з братом Миколаєм, Б. Претвичем, князем Дмитром Вишневецьким у червні 1552 pоку (забрали 196 коней, 87 бранців).

1569—1570 pоки викупив село Дрищів у Галицькому старостві, війтівство у Коломиї. Був власником Войнилова (з кільканадцятьма селами), Трибоківців із замком. Мав судові суперечки з міщанами Галича, Коломиї щодо сплати податків, в які втручався король. 7 лютого 1576 року в Кракові застерігав шляхту, що Львів налаштований про-габсбурзьки. 7 квітня 1576 року був у Львові з нагоди прийому нового короля, виголосив промову від імені шляхти. За його сприяння Рогачин отримав міські права[10]. Близько 1576 року заклав місто Олешичі, також видав для нього привілей (без дати)[11].

Перед смертю зусиллями дружини Ядвіги та єзуїта kc. Бенедикта Гербеста перейшов на римо-католицький обряд. Помер перед 18 червня 1582 року у віці 63 років, був похований у замковій каплиці Бережан[12].

Уряди (посади): староста галицький і коломийський з 11 серпня 1550 року (отримав згоду короля), з 12 січня 1557 p. повністю прийняв від батька), підкоморій кам'янецький з 28 жовтня 1553 p.[13] / 1554 року, каштелян кам'янецький з 1569 (перед 16 липня 1569 p.[13]) року, воєвода руський з 28 червня 1576 року (привілей отримав у Варшаві[14]).

Сім'я

ред.

Був одружений чотири рази.

Миколай Рей присвятив йому твір «Зброя певна кожного рицаря християнського» у збірці «Źwiercadło…» (Kr. 1567-8).

Примітки

ред.
  1. ↑ а б NUKAT — 2002.
  2. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ а б MAK
  4. ↑ Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  5. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. V, Ziemia połocka i województwo połockie XIV‒XVIII wiek / за ред. H. Lulewicz — Warszawa: 2018. — С. 237. — ISBN 978-83-65880-49-9
  6. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 593.
  7. ↑ Сенявські // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  8. ↑ Тихий Б. Бережанський замок… — С. 14, 17.
  9. ↑ на латиномовній епітафії на його надгробку вказано, що прожив 63 роки
  10. ↑ Клименко О., Мельник А., Хаварівський Б. Рогачин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 186. — ISBN 978-966-528-279-2.
  11. ↑ Oleszyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 478. (пол.) — S. 478. (пол.)
  12. ↑ Plewczyński M. Sieniawscki Hieronim (Jarosz) h. Leliwa (1519—1582)… — S. 121.
  13. ↑ а б Plewczyński M. Sieniawscki Hieronim (Jarosz) h. Leliwa (1519—1582)… — S. 119.
  14. ↑ Plewczyński M. Sieniawscki Hieronim (Jarosz) h. Leliwa (1519—1582)… — S. 120.
  15. ↑ Sieniawscy (01) [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

ред.
  • Тихий Б. Бережанський замок // Пам'ятки України. Бережани. Місто біля Раю. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 8—19.
  • Plewczyński M. Sieniawscki Hieronim (Jarosz) h. Leliwa (1519—1582) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 119—122. (пол.)

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ієронім_Сенявський&oldid=44648672