Сенамотіс

дочка Скілура

Сенамотіс (грец. Σεναμωτις) — донька скіфського династа Скілура (грец. βασιλέως δὲ Σκιλούρ[ο]υ θυγάτηρ), дружина боспорського аристократа Геракліда, відома з єдиного джерела — посвячення богині Дітагойї, зробленим від імені царя Боспору Перісада V.[1][2]

Сенамотіс
дав.-гр. Σεναμωτις
Батько Скілур
Брати, сестри Палак

Ім'я чоловіка Сенамотіс — Гераклід досить популярне у епіграфіці Боспору,[3] й імовірним є належність Геракліда до боспорської аристократії чи навіть до Спартокідів.[2]

«Сам факт посвяти такого роду, безсумнівно, слід розглядати як релігійно-політичний акт виняткової важливості, державного значення. Не виключено, що він був обумовлений якимось обставинами, безпосередньо пов'язаними з персоною царя Боспора або з ситуацією в царському домі (наприклад, з хворобою Перісада, який не мав, як припускають, прямих спадкоємців, тощо) … У самій формулі посвяти чітко виступає, якщо так можна висловитися, „родова“, „родинна“ сторона … акцент робиться не стільки на політичному аспекті влади царя та його титулатурі, скільки на його походженні … З іншого боку, і сама Сенамотіс, хоча й лаконічно, але дуже виразно підкреслює й своє походження від царя Скілура, й власний сімейний стан — шлюб з Гераклідом.»[4]

Переконливої етимології не запропоновано.

Висловлювалося припущення, що Сенамотіс була жрицею Дітагойї[5].

Грецький текст посвяти[6] та її переклад (за Ю. Г. Виноградовим)[2]Редагувати

грец.
‘Υπέρ [του?] βασιλέος [τρί]ς [Πα]ίρισάδου [το]ϋ [υίο]υ βασιλέως [Βοσπόρου?] Παιρισάδου Σεναμωτις Ήρακλείδου γυνή,
βασιλέως δέ Σκΐλούρ[ο]υ θυγάτηρ ν άνέθηκεν τήν τράπεζαν vac. Διθαγοιαι.

укр.
За царя тричі Перісада, сина царя Боспору Перісада, Сенамотіс, Геракліда дружина,
донька Скілура, присвятила цей офірний стіл Дітагойї.

ПриміткиРедагувати

  1. (рос.) М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. ИНДОЕВРОПЕЙСКОЕ ЯЗЫКОЗНАНИЕ И КЛАССИЧЕСКАЯ ФИЛОЛОГИЯ-XII (чтения памяти И. М. Тронского). СПб. Нестор-История, 2008.
  2. а б в (рос.) Виноградов Ю. Г. Вотивная надпись дочери царя Скилура из Пантикапея и проблемы истории Скифии и Боспора во II в. до н. э. ВДИ, 1987. № 1.
  3. CIRB 24; CIRB 190; CIRB 266; CIRB 912; CIRB 1137
  4. (рос.) В. П. Толстиков. Святилище на акрополе Пантикапея. ВДИ. № 1. 1987.
  5. Шауб, 2017, с. 289.
  6. (гр.)SEG 37:674

ДжерелаРедагувати

  • Шауб И.Ю. Боспорское жречество : [рос.] // Боспорские исследования. — 2017. — № 34. — С. 288-324. — ISSN 1608-9057.