Семеніхін Володимир Сергійович

Володимир Сергійович Семеніхін (9 лютого 1918, Суми — 27 листопада 1990, Москва) — радянський учений, доктор технічних наук (1964), професор (1968), академік АН СРСР (1972; член-кореспондент 1968), Герой Соціалістичної Праці (1981), Лауреат Ленінської (1985) та двох Державних премій СРСР (1970, 1976), депутат Верховної Ради СРСР (1984—1989).

Семеніхін Володимир Сергійович
Народився 9 лютого 1918(1918-02-09)
Суми, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 27 листопада 1990(1990-11-27) (72 роки)
Москва, СРСР
Поховання Востряковський цвинтар
Країна  СРСР
Діяльність науковець, політик
Alma mater Московський енергетичний інститут
Заклад Q4314488?
Urals Optical-Mechanical Plantd
Zagorsk Electromechanical Plantd
Московський державний технічний університет радіотехніки, електроніки і автоматики
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук і Список академіків АН СРСР (1972)
Членство Академія наук СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Ленінська премія Державна премія СРСР Державна премія СРСР

Навчання ред.

Закінчив Московський енергетичний інститут (1941), вчився на кафедрі автоматики і телемеханіки.

Трудова діяльність ред.

У 1941 році після початку німецько-радянської війни В.Семеніхін був направлений у Свердловськ на завод № 217 Народного комісаріату озброєнь СРСР, де він працював над створенням і відпрацюванням технології виготовлення нових зразків авіаційних гарматно-кулеметних і бомбардувальних прицілів.

У 1946—1948 роках працював старшим інженером технічного управління Міністерства озброєння СРСР.

З 1948 року працював на заводі № 569 Міністерства озброєння СРСР, спочатку начальником цеху, а з 1950 р. начальником ОКБ — головним конструктором того ж заводу.

Наукова діяльність ред.

У 1963—1971 роках директор Науково-дослідного інституту автоматичної апаратури (НДІАА).

У 1971—1974 роках заступник міністра радіопромисловості.

В 1975 році разом з академіками Віктором Михайловичем Глушковим та Віктором Григоровичем Афанасьєвим відправив у Центральну контрольну комісіх КПРС характеристику наукової значущості робіт Побіска Кузнецова, на підставі якої останнього відновили в партії.

Похований на Востряковському кладовищі[1] у Москві.

Нагороди ред.

Нагороджений орденами Леніна (1971, 1988), орденом Жовтневої Революції (1975), орденами «Знак Пошани» (1945), Трудового Червоного Прапора (1956, 1962), а також медалями. Член КПРС з 1945 року,

Пам'ять ред.

  • У 1991 році НДІ автоматичної апаратури було присвоєно ім'я академіка В. С. Семеніхіна[2].
  • На його честь названо судно контролю фізичних полів проекту 18061 у складі Балтійського флоту (з 15 жовтня 1992 року) — «Академік Семеніхін».

Примітки ред.

  1. Востряковское кладбище
  2. О предприятии. НИИАА. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 19 липня 2011. 

Посилання ред.