Семеніхін Володимир Сергійович
Володимир Сергійович Семеніхін (9 лютого 1918, Суми — 27 листопада 1990, Москва) — радянський учений, доктор технічних наук (1964), професор (1968), академік АН СРСР (1972; член-кореспондент 1968), Герой Соціалістичної Праці (1981), Лауреат Ленінської (1985) та двох Державних премій СРСР (1970, 1976), депутат Верховної Ради СРСР (1984—1989).
Семеніхін Володимир Сергійович | |
---|---|
Народився | 27 січня 1918[1] ![]() Суми, Харківська губернія, УНР[1] ![]() |
Помер | 27 листопада 1990[1] (72 роки) ![]() Москва, СРСР[1] ![]() |
Поховання | Востряковський цвинтар ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | науковець, політик ![]() |
Alma mater | Московський енергетичний інститут[1] ![]() |
Заклад | Q4314488? Urals Optical-Mechanical Plantd Zagorsk Electromechanical Plantd Московський державний технічний університет радіотехніки, електроніки і автоматики ![]() |
Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] ![]() |
Вчене звання | професор ![]() |
Науковий ступінь | доктор технічних наук і Список академіків АН СРСР (1972) |
Членство | Академія наук СРСР ![]() |
Партія | КПРС ![]() |
Родичі | Denis Semenikhind ![]() |
Нагороди |
Навчання
ред.Закінчив Московський енергетичний інститут (1941), вчився на кафедрі автоматики і телемеханіки.
Трудова діяльність
ред.У 1941 році після початку німецько-радянської війни В.Семеніхін був направлений у Свердловськ на завод № 217 Народного комісаріату озброєнь СРСР, де він працював над створенням і відпрацюванням технології виготовлення нових зразків авіаційних гарматно-кулеметних і бомбардувальних прицілів.
У 1946—1948 роках працював старшим інженером технічного управління Міністерства озброєння СРСР.
З 1948 року працював на заводі № 569 Міністерства озброєння СРСР, спочатку начальником цеху, а з 1950 р. начальником ОКБ — головним конструктором того ж заводу.
Наукова діяльність
ред.У 1963—1971 роках директор Науково-дослідного інституту автоматичної апаратури (НДІАА).
У 1971—1974 роках заступник міністра радіопромисловості.
В 1975 році разом з академіками Віктором Михайловичем Глушковим та Віктором Григоровичем Афанасьєвим відправив у Центральну контрольну комісіх КПРС характеристику наукової значущості робіт Побіска Кузнецова, на підставі якої останнього відновили в партії.
Похований на Востряковському кладовищі[2] у Москві.
Нагороди
ред.Нагороджений орденами Леніна (1971, 1988), орденом Жовтневої Революції (1975), орденами «Знак Пошани» (1945), Трудового Червоного Прапора (1956, 1962), а також медалями. Член КПРС з 1945 року,
Пам'ять
ред.- У 1991 році НДІ автоматичної апаратури було присвоєно ім'я академіка В. С. Семеніхіна[3].
- На його честь названо судно контролю фізичних полів проекту 18061 у складі Балтійського флоту (з 15 жовтня 1992 року) — «Академік Семеніхін».
Примітки
ред.- ↑ а б в г д https://bigenc.ru/c/semenikhin-vladimir-sergeevich-7692d2
- ↑ Востряковское кладбище
- ↑ О предприятии. НИИАА. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 19 липня 2011.
Посилання
ред.- Семенихин Владимир Сергеевич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- Семенихин Владимир Сергеевич // Статья с сайта Герои страны