Селімов Мідат Абдурахманович
Мідатов Абдурахманович Селімов (13 грудня 1918, с. Кашик-Джермай, Феодосійський повіт, Таврійська губернія — 2001, м. Москва) — радянський і російський інфекціоніст. Доктор медичних наук (1963), професор (1967). Розробник вакцини проти сказу гамма-глобуліну та антирабічної вакцини[1]. Учасник Другої світової війни. Член КПРС[2]. Заслужений діяч науки Російської Федерації[1].
| Мідатов Абдурахманович Селімов | |
|---|---|
| Народився |
13 грудня 1918 с. Кашик-Джермай, Феодосійський повіт, Таврійська губернія |
| Помер |
2001 м. Москва |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Національність | кримський татарин |
| Діяльність | вірусолог |
| Alma mater | Кримський медичний інститут (1940) |
| Галузь | вірусологія |
| Заклад |
НДІ вакцин і сироваток імені І. І. Мечникова Інститут поліомієліту та вірусних енцефалітів імені М. П. Чумакова |
| Посада | завідувач лабораторії |
| Вчене звання | професор (1967) |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук (1963) |
| Науковий керівник | Антонін Шубладзе |
| Партія | КПРС |
| Відомий завдяки: | розробник вакцини проти сказу гамма-глобуліну та антирабічної вакцини |
| Нагороди |
     |
Біографія ред.
Народився 13 грудня 1918 року в селі Кашик-Джерман. Навчався в школі в Феодосії[3].
Закінчив Кримський медичний інститут (1940). Після закінчення вишу керував Нижньогірською районною лікарнею. В роки німецько-радянської війни був призваний до армії та направлений на Далекий Схід СРСР. Служив у 388-й стрілецькій дивізії. Був військовим лікарем, командиром медсанбату, очолював військовий шпиталь. Майор медичної служби. Учасник радянсько-японської війни. Служив у 301-му військовому шпиталі. З 9 серпня 1945 року — учасник Маньчжурської операції[3][4].
Після демобілізації приєднався до сім'ї, яка мешкала в Москві. В 1948 році вступив до аспірантури НДІ вірусології імені Д. І. Іванівського. Під керівництвом Антоніна Шубладзе захистив у 1953 році кандидатську дисертацію на тему «Епідемічний паротит». Через два роки його робота була видана у вигляді монографії[3].
З 1951 по 1961 рік — співробітник НДІ вакцин і сироваток імені І. І. Мечникова, де став завідувачем лабораторії. Займався розробкою антирабічного гамма-глобуліну. На Всесоюзній конференції 1961 року професор Михайло Чумаков запросив Селімова разом із його лабораторією перейти на роботу до НДІ поліомієліту та вірусних енцефалітів АМН СРСР[3].
З 1958 по 1995 рік — експерт Всесвітньої організації охорони здоров'я зі сказу. Заснував першу в світі антирабічну лабораторію[3].
У 1963 році став доктором медичних наук. З 1967 року — професор інституту поліомієліту та вірусних енцефалітів імені М. П. Чумакова[1][3].
У грудні 1998 року в інституті поліомієліту в Москві Російська академія наук провела науково-практичну конференцію, присвячену 80-річчю Селімова[3].
Помер в 2001 році в Москві[5].
Наукова діяльність ред.
Займався дослідженнями рабіології. Автор близько 500 наукових робіт і 5 монографій, а також великої кількості нормативних і організаційно-методичних документів, актуальних і після 100-річного ювілею вченого[6]. Під його керівництвом захищено 4 докторські та 25 кандидатських дисертацій[6].
Нагороди ред.
- Заслужений діяч науки Російської Федерації[1]
- Орден Червоної Зірки (5 вересня 1945) — «Тов. Селімов у бойовій обстановці проявив себе ініціативним, сміливим командиром. Правильно організував санітарне забезпечення частин. Моральний стан підлеглих у повній бойовій готовності знаходився на високому рівні. Гідний урядової нагороди»[4]
- Орден Вітчизняної війни II ступеню[4]
Родина ред.
Дочки — кандидат медичних наук і доктор медичних наук з інфекційних захворювань[3].
Роботи ред.
- Как предупредить заболевание бешенством / 2-е изд., испр. — Москва: Ин-т санитарного просвещения, 1960. — 47 с.
- Пути ликвидации гидрофобии. — Москва: Медгиз, 1963.
- Бешенство. — Москва: Медицина, 1978. — 336 с.
Література ред.
- Ботвинкин А. Д., Михайловский Е.М. М. А. Селимов: вклад в разработку вопросов профилактики бешенства, личность как учёного и человека (к 100-летию со дня рождения, 1918—2001) // Вопросы вирусологии. — 2018. — № 6 (21 квітня).
Примітки ред.
- ↑ а б в г Интервью с профессором М. Селимовым. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ Экспресс-информация. 1987 год., Эминов Р. Я. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и Бекиров Риза (14 грудня 2018). Профессор-инфекционист: Через тернии – к признанию. Голос Крыма. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ а б в Халилова Л. К. Керченский полуостров. Война в судьбе моего народа [Архівовано 2019-07-12 у Wayback Machine.]. — Симферополь, 2018. — 528 с.
- ↑ Заррина Ваапова (15 грудня 2018). Сто лет Мидату Селимову. Crimeantatars.club. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ а б Ботвинкин А. Д., Михайловский Е.М. М. А. Селимов: вклад в разработку вопросов профилактики бешенства, личность как учёного и человека (к 100-летию со дня рождения, 1918—2001) // Вопросы вирусологии. — 2018. — № 6 (21 квітня).