Селянко Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Селянко
Oleksandr Selyanko.png
Народився 9 листопада 1952(1952-11-09)
Помер 23 вересня 2001(2001-09-23) (48 років)
Діяльність біофізик
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів нейрофізіологія, біофізика
Заклад Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, Університетський коледж Лондона
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Науковий керівник Володимир Скок
Відомий завдяки: дослідження синаптичної передачі, вегетативної нервової системи
Нагороди Державна премія СРСР

Селя́нко Олекса́ндр Олекса́ндрович (9 листопада 1952(19521109) — 23 вересня 2001) — український та британський біофізик та нейрофізіолог, доктор біологічних наук.

БіографіяРедагувати

У 1974 році закінчив кафедру біофізики Київського державного університету та поступив у аспірантуру Інституту фізіології АН УРСР[1]

З початку 1990-х років жив у Великій Британії, працював у лабораторії Девіда Брауна в Університетському коледжі Лондона, в якій стажувався ще в 1983-1984 роках.[2]

Помер від раку 2001 року.

У 2002 році було проведено міжнародний симпозіум з іонних каналів, присвячений Олександру Селянку. [3]

Наукова діяльністьРедагувати

У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дія ацетилхоліну та серотоніну на нейрони верхнього шийного ганглія кролика». У 1987 році захистив докторську дисертацію на тему «Механізми активування та блокування хеморецепторів нейронів симпатичного ганглія».

Вперше в світі разом з Володимиром Скоком і Віктором Деркачем зареєстрував збуджувальні постсинаптичні струми нейронів симпатичних гангліїв ссавців в умовах фіксації потенціалу. Також вони вперше довели потенціал-залежність цих струмів та виявили, що основною причиною специфічної кінетики цих струмів є деактивація нікотинових ацетилхолінових рецепторів.[1]

Нагороджений Державною премією СРСР разом зі Скоком та Деркачем у 1989 році за дослідження механізмів блокування хемокерованих іонних каналах у периферичних синапсах.[4]

ПублікаціїРедагувати

  • Скок В. И., Селянко А. А., Деркач В. А. Нейрональные холинорецепторы. — М.:Наука, 1987. — 176 с.(рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. а б David Brown (spring 2002). Alexandr A. Selyanko. Obituary. Physiology News (46): 33. (англ.)
  2. Prof David Brown. UCL(англ.)
  3. A Pot-Pourri of Ion Channels(англ.)
  4. Н. С. Веселовский, Ю. П. Лиманский, А. Н. Шевко (2009). Институт физиологии им. А. А. Богомольца НАН Украины - флагман исследований молекулярной и клеточной физиологии мозга (к 75-летию основания института). Нейрофизиология/NEUROPHYSIOLOGY 41 (2): 99–112. 

ДжерелаРедагувати