Селець (Дрогобицький район)

Селе́ць — село у Дрогобицькому районі Львівської області. Розташоване за 13,5 км на південний схід від Самбора. У селі є оригінальна дерев'яна церква[3].

село Селець
Церква та сільський цвинтар (2009)
Церква та сільський цвинтар (2009)
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Дрогобицький район
Рада Ступницька сільська рада
Код КОАТУУ 4621287803
Облікова картка [1] 
Основні дані
Засноване 1430[1]
Перша згадка 1538
Населення 164
Територія 2,1 км²
Густота населення 78,1 осіб/км²
Поштовий індекс 82123[2]
Телефонний код +380 3244
Географічні дані
Географічні координати 49°26′43″ пн. ш. 23°17′42″ сх. д. / 49.44528° пн. ш. 23.29500° сх. д. / 49.44528; 23.29500Координати: 49°26′43″ пн. ш. 23°17′42″ сх. д. / 49.44528° пн. ш. 23.29500° сх. д. / 49.44528; 23.29500
Водойми Бистриця, Черхавка
Місцева влада
Адреса ради с. Ступниця, вул. Перемоги 1
Сільський голова Кравець Володимир Миколайович
Карта
Селець. Карта розташування: Україна
Селець
Селець
Селець. Карта розташування: Львівська область
Селець
Селець
Мапа

CMNS: Селець у Вікісховищі

РозташуванняРедагувати

На півночі села Селець знаходиться село Сіде, на сході село Городище, на півдні село Мокряни та на заході село Вільшаник. У географічному плані село розташоване в Придністров'ї річкового басейну, у якому річки Бистриця і Черхавка є притоками.

ЕкономікаРедагувати

Цей район характеризується пагорбами й сільськогосподарськими угіддями, а також багатим чорноземом. Місцева економіка в основному складається з сільського господарства, з тваринництвом, представленим вирощуванням великої рогатої худоби та коней.

ІсторіяРедагувати

 
Інтер'єр церкви Пресвятої Богородиці (2009)

Село вперше згадується у 1538, потім в документі 1559 року. Король Міхал Корибут Вишневецький заснував парафію між 1669 і 1673, протягом цього періоду була побудована королівська церква. Ще одна церква зі своєю власною парафією для місцевого польськомовної шляхти була побудована пізніше. Обидві парафії співіснували до того, як вони об'єдналися.

Поки територія була власністю Корони, половина її була передана родині Джурдж у власність. Приблизно 1650 року король Ян II Казимир подарував козацькому отаману Скребецьовичу другу половину власності в Селеці, Саса за віддану службу короні під час повстання Хмельницького. Після поділів Польщі в 1772 році південна частина Польщі потрапила до Австрії. Привілеї знатної родини Скребецьовичів Селецьких підтвердили нові правителі у Відні.

Згідно з історичними документами, в 1880 населення становило 781 особу, з яких 657 були греко-католики, 32 — римські католики, 85 — юдеї, і сім — інших конфесій. За даними перепису населення 1889 року, 728 жителів розмовляли українською мовою як першою, 50 — польською та 3 — німецькою. На той час у місті було 172 будинки, у садибі та маєтках працювало приблизно сорок сім чоловік.

Територія переходила з рук в руки кілька разів: після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році, Селець повернувся у склад Польщі та адміністративно увійшов до складу Львівського воєводства. Після німецько-радянського вторгнення в Польщу наприкінці вересня 1939 року й відповідно до німецько-радянського пакту про ненапад Львівське воєводство було розділене обома сторонами. Селець було окуповано Радянським Союзом та включено до складу Української РСР. Улітку 1941 року німецький вермахт знову перехопив владу в поселенні. Після війни Селець знову включений у склад України. Чисельність населення істотно знизилася через Другу світову війну і сталінський Радянський режим. Місцеве єврейське населення було вбито під час Голокосту. Після війни комуністи або стратили або депортували до Сибіру членів місцевої знаті, а також багатих селян і не українців, де депортовані загинули. Фермери були змушені віддати свою землю на колективізацію. Після падіння залізної завіси в 1989 році і крах місцевого колгоспу, високий рівень безробіття змушує багатьох, особливо молодих людей залишити рідну землю, й переїжджати до великих міст.

У 2001 році згідно з національним переписом населення в селі було 164 жителів, а в 2009 році село складалася з 40 будинків, у порівнянні з 300 у минулому.

Пам'яткиРедагувати

Старий особняк з часом був утрачений, як і королівська церква згадана в історичних літописах. Церква для знаті існує досі.

Греко-католицька церква Богоматері (Богородицька церква) розташована на пагорбі. З її дзвіницею, вона служить прикладом сільської дерев'яної церкви в Україні. Побудована в сімнадцятому столітті, вона оточена історичним кладовищем. Церкву фінансувала місцева знать, члени якої поховані на кладовищі. За часів комуністичного правління церква була закрита і зруйнувалась. Лише після розпаду Радянського Союзу церкву відновили за пожертвами. Іконостас датується, мабуть, XIX століттям. Спочатку церква мала вищий головний купол, але qjuj довелося знести приблизно в 1970-х роках через напівзруйнованість.

Трохи далі від підніжжя пагорба є менша каплиця святих апостолів Петра і Павла. Побудована з бетону, вона була урочисто відкрита 12 липня 2000 року, щоб відсвяткувати рубіж тисячоліть. Вона замінила попередню дерев'яну каплицю, яка була напівзруйнованою.

Від Сельця по дорозі до Дрогобича в лісі є меморіал євреям цього району, які загинули в Голокост.

ГалереяРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Крушинська Олена (2007). Сорок чотири дерев'яних церкви Львівської області. Грані-Т, Київ. с. 62-64. ISBN 978-966-465-076-9.
  • Слободян В. (1998). Церкви України. Перемишльська єпархія, Львів. с. 863.
  • Sielec (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 530. (пол.).— S. 530—531. (пол.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати