Сей Сьонаґон

японська придворна дама, письменниця, есеїстка, поетеса

Сей Шьонаґон
清少納言
Сей Шьонаґон (гравюра Кікучі Йосая)
Ім'я при народженні Кійохара Наґіко[1]
Псевдонім Сей Шьонаґон
Народилася 966 (?)
Кіото
Померла 1014 (?)
Кіото
Країна Японія
Діяльність проза, поезія
Сфера роботи поезія і есей
Заклад Fujiwara no Teishid
Мова творів японська
Роки активності з 1000
Жанр лірика
Magnum opus Записки в узголів'ї
Конфесія буддизм
Батько Кійохара но Мотусуке
Брати, сестри Kaishūd і Kiyohara no Munenobud
У шлюбі з Tachibana no Norimitsud і Fujiwara no Muneyod
Діти Tachibana no Norinagad і Jōtōmoninkomanomyōbud

CMNS: Сей Сьонаґон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Сей Сьонаґон або Сей Шьонаґон[3] (яп. 清少納言, せいしょうなごん; 9661025) — японська придворна дама, письменниця, есеїстка, поетеса. Справжнє ім'я невідоме. Автор шедевру японської літератури «Записки в узголів'ї».

Короткі відомості ред.

Сей Шьонаґон народилася близько 966 року у сім'ї столичного аристократа, 59-річного Кійохари Мотосуке. Сестри дівчини були набагато старші за неї і повиходили заміж за службовців: Утанокамі но Тамешіґе, Дадзай-но-Шьоґен но Муненобу, Кадзаїн Кайшю та Фуджівару но Масато. Рід Кійохара славився вченістю, знанням японської поезії та китайської літератури, тому Сей Шьонаґон зростала у середивощі, яка сприяло проявленню її талантів.

У 981 році, майбутня письменниця одружилася з Тачібаною но Норіміцу, провінціалом північнояпонської провінції Муцу. Вона народила йому сина Норінаґу, але невдовзі розвелася. Після втрати чоловіка, дівчина втратила батька: він помер у 990 році у віці 83 років, перебуваючи на посаді провінціала західнояпонської провінції Хіґо.

У 993 році Сей Шьонаґон поступила на придворну службу до Імператриці Садако, дружини Імператора Ічіджьо, і виконувала обов'язки її служниці протягом 10 років. В цей час вона стала використовувати псевдонім «Сей Шьонаґон»[4]Завдяки перебуванню при дворі, в оточенні освіченої еліти тогочасного японського суспільства письменниця змогла проявити свої літературні здібності. Вона перебувала у близьких стосунках з тогочасними поетами Фуджіварою но Санекатою, Фуджіварою но Кінто, Фуджіварою но Таданобу, Фуджіварою но Юкінарі та іншими.

Загалом, Сей Шьонаґон проводила розкішне життя, але час-від-часу потерпала від політичних інтриг. У 995 році помер батько Імператриці, Фуджівара но Мітітака, який фактично правив країною від імені японського монарха. Влада перейшла до рук його суперника, Фуджівари но Мітінаґи, який задля укріплення свого положення у столиці, понизив у рангах братів Імператриці: Фуджівару но Коретіку і Фуджівару но Такаїе[5]. Серед придворних дам поширилися чутки, що Сей Шьонаґон була таємно пов'язана із Мітінаґою, тому знак протесту проти цих неправдивих поговорів поетеса заперлася у власній кімнаті і тривалий час не виходила з неї. Саме там вона написала перші сувої «Записки в узголів'ї», які принесли їй славу. Письменниця доповнювала їх до 1000 року, поки не померла її покровителька Імператриця.

Подальша біографія Сей Шьонаґон має багато білих плям. Вважається, що вона вийшла заміж за поета Фуджівару но Мунейо і народила йому доньку, майбутню поетесу Кома но Мьобу, проте точні дати цих подій невідомі.

Сей Шьонаґон виступала з гострою критикою осіб, які відрізнялися від загалу і мали оригінальні погляди на життя. Зокрема, письменниця недолюблювала Мурасакі Шікібу і висловлювала сумніви, щодо її освіченості та літературних талантів. Проте це не заважало самій Сей Шьонаґон описувати навколишній світ на основі власного неординарного бачення. Вона була добра знайома з поетесами Акадзоме Емон та Ідзумі Шікібу і була шанована багатьма придворними дамами.

Наприкінці життя Сей Шьонаґон відсторонилася від двірського життя і усамітнилася у місцевості Цуківа, у горах на схід від японської столиці. Там вона склала «Безіменні записки», «Бесіди про старе» та антологію власних вибраних віршів «Збірку Сей Шьонаґон».

Українські переклади ред.

  •  Сей Шьонаґон. Записки в узголів'ї / пер. Н. Бортнік; прим. І. Бондаренка. — Харків: Фоліо, 2014.

Примітки ред.

  1. 清原諾子. Лише гіпотеза. Справжнє ім'я невідоме
  2. а б LIBRIS — 2012.
  3. Сей Шьонаґон. Записки в узголів'ї / пер. Н. Бортнік; прим. І. Бондаренка. — Харків: Фоліо, 2014.
  4. Походження до кінця не з'ясоване. «Сей» — це китаїзоване прочитання ієрогліфа «Кійо» (清), першої складової родового імені письменниці «Кійохара». «Шьонаґон» — титул і посада молодшого Імператорського радника, однак ніхто з її родичів не займав цієї посади.
  5. Їх було призначено на провінційні посади голови Дадзайфу та провінціала провінції Ідзумо.

Джерела та література ред.

  • Сей Шьонаґон. Записки в узголів'ї / пер. Н. Бортнік; прим. І. Бондаренка. — Харків: Фоліо, 2014.([1] [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.])
  • 枕草子(新潮日本古典集成 第11, 12回) / 清少納言 [著]; 萩谷朴校注. 東京: 新潮社, 1977—1977.
  • 枕草子(新日本古典文学大系 25) / 清少納言 [著]; 渡辺実校注. 東京: 岩波書店, 1991.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
  • Сэй-Сёнагон. Записки у изголовья / Пеервод В. Марковой. — , СПб.: Кристалл, 1999. 576 с. (Б-ка мировой лит. Малая серия).

Посилання ред.