Відкрити головне меню

Дмитро́ Олекса́ндрович Севостья́нчик (17.05.1991, Покровське — 29.08.2014, Іловайськ Донецької області) — лейтенант Збройних сил України.

Севостьянчик Дмитро Олександрович
UA-OF1b-LT-GSB-H(2015).png Лейтенант
Севостьянчик Дмитро.jpg
Загальна інформація
Народження 17 травня 1991(1991-05-17)
Покровське, Дніпропетровська область
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (23 роки)
Іловайськ
Університет Академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного (2014)
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема ракетних військ та артилерії (2007).png Ракетні війська і артилерія
Формування
55 ОАБр.svg
 55 ОАБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир взводу звукометричної розвідки
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Один з 4 кращих випускників академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 2014 року.

Командир взводу звукометричної розвідки, 55-та окрема артилерійська бригада. Загинув при виході з Іловайського котла.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Загальну середню освіту спочатку здобував у неповній середній школі № 2, а згодом у стінах Покровського ліцею. Через математичний склад розуму пріоритетними у вивченні для Дмитра стали точні науки. Навчання в ліцеї поєднував із опануванням основ музики в дитячій музичній школі. Однокласники цінували в ньому добре почуття гумору, вміння обіграти будь-який кумедний випадок та доповнити його дотепними коментарями. У підлітковому віці майбутній офіцер вирішив, що нестиме службу в лавах Збройних Сил України.[1]

Військова освітаРедагувати

Вступив до Донецького військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, в якому навчався протягом двох років.[1]

Згодом — вступ до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультет ракетних військ та артилерії.[1]

З перших навчальних днів, склавши військову присягу, пройшовши курс молодого бійця і вже перебуваючи у статусі курсанта, Дмитро продемонстрував потенціал, згодом прийнявши обов'язки командира відділення навчальної групи факультету ракетних військ і артилерії.[1] Дмитро був відмінником навчання, його ім'я завжди фігурувало серед найкращих опановувачів професії, активно брав участь у конференціях, спортивних змаганнях.[1]

У червні 2014 року закінчив академію з відзнакою, здобувши кваліфікацію професіонала електромеханіки і офіцера військового управління тактичного рівня.[1] Із випуском отримав лейтенантські погони, а також одну з чотирьох золотих медалей, якими нагородили випускників академії 2014 року.[2] Відзнакою за сумлінну працю став також годинник від начальника Академії сухопутних військ Павла Ткачука, вручений 21 червня 2014 року в день випуску.[1]

Участь у бойових діяхРедагувати

22 червня 2014 року молоді офіцери-випускники відправились у заздалегідь визначені військові частини приймати посади. Дмитро був скерований до 55-ї окремої артилерійської бригади. Оскільки вишкіл був пройдений, Дмитро зайнявся ремонтом техніки.

Згодом офіцер разом з бойовими товаришами був направлений у зону бойових дій, де був призначений командиром взводу батареї звукометричної розвідки 41-го дивізіону артилерійської розвідки.[3]

Останнім місцем дислокації батареї був блокпост 39-06 поблизу с. Многопілля Донецької області.[3] Кінець серпня став новим етапом українсько-російської війни — зі сторони кордону поступово насувалися російські танки, а до Дня Незалежності України військовиків оточив противник.

Докладніше: Бої за Іловайськ

За повідомленням очевидця, вранці 29 серпня Дмитро на військовій техніці рухався в колоні так званим «гуманітарним коридором», який піддався нещадному обстрілу противника, та зазнав осколкового поранення, несумісного з життям. Загинув разом з бойовим побратимом — Іваном Габчаком. Вантажівка ЗІЛ, у якій їхали в колоні лейтенанти Іван Габчак, Дмитро Севостьянчик і солдат Михайло Васін (за кермом), під обстрілами заглухла неподалік с. Новокатеринівка Старобешівського району. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.

Поховання Дмитра Севостьянчика відбулося 5 вересня на батьківщині.

Нагороди та відзнакиРедагувати

ВшануванняРедагувати

  • 18 жовтня 2015 у смт Покровське на будівлі Покровського ліцею, де навчався Дмитро Севостьянчик, йому відкрито меморіальну дошку.[5]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати