Відкрити головне меню

Себаштіа́н (порт. Sebastião; 20 січня 1554(15540120) — 4 серпня 1578) — король Португалії (15571578). Представник Авіської династії. Народився у Лісабоні, Португалія. Син португальського принца Жуана-Мануела й кастильської інфанти Хуани. Онук португальського короля Жуана ІІІ. Ріс без батьків, виховувався під наглядом бабусі-регентші Катерини. Успадкував престол у 3-річному віці після смерті діда (1557). Був побожним, аскетичним і войовничим. Самостійно правив з 14 років (1568). Реформував систему управління й військо, прийняв «Себаштіанський кодекс» (1569). Заборонив работоргівлю індіанцями у Бразилії (1570). Запровадив систему комунальних зерносховищ для порятунку бідних селян (1576). Був патроном наук і мистецтв, допомагав Луїшу де Камоеншу, який присвятив королю «Лузіади». Сприймався сучасниками як талановитий, харизматичний лідер, здатний примножити славу Португалії. У зовнішній політиці орієнтувався на тісний союз із Римом і Священною Римською імперією. Сподівався відновити португальські форпости на марокканському узбережжі. У зв'язку з цим організував перший похід до Марокко, який завершився безуспішно (1574). Згодом уклав союз із марокканським екс-султаном Мухаммадом ІІ проти його дядька-султана Абда аль-Маліка І (1578). Організував другий похід, який закінчився розгромом португальців у битві при Алкасер-Кібірі. Ймовірно, загинув у бою, хоча його тіла не знайшли. Смерть короля породила месіанську легенду і культ себаштіанізму. Не залишив по собі синів-спадкоємців, внаслідок чого португальський трон перейшов до його двоюрідного діда-кардинала Енріке. Це спричинило династичну кризу в Португалії й призвело до поглинання країни сусідньою Кастилією (1580). Прізвисько — Ба́жаний (порт. o Desejado), Спля́чий (порт. o Adormecido).

Себаштіан
D. Sebastião (Quinta da Regaleira).png
Себаштіан
Король Португалії
11 червня 1557 — 4 серпня 1578
Регенти: Катерина  (1554 — 1562),
Енріке (1562 — 1568)
Попередник: Жуан III
Наступник: Енріке
Принц Португальський
20 січня 1554 — 11 червня 1557
Попередник: Жуан-Мануел
Наступник: Дієго
 
Народження: 20 січня 1554(1554-01-20)
Лісабон, Португалія
Смерть: 4 серпня 1578(1578-08-04) (24 роки)
Аль-Каср-аль-Кабір, Марокко
Релігія: католик
Династія: Авіська
Батько: Жуан-Мануел
Мати: Хуана Австрійська
Автограф: Assinatura D. Sebastião.svg

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

ІменаРедагувати

  • Себаштіа́н (порт. Sebastião) — у португальських документах; в історіографії інколи записується як Себаштіа́н I, хоча інших королів із цим іменем не було.
  • Себаштіа́н Ба́жаний (порт. Sebastião, o Desejado) — за прізвиськом, як довгоочікуваний онук-спадкоємець Жуана ІІІ, сини якого передчасно померли.
  • Себаштіа́н Спля́чий (порт. Sebastião, o Adormecido) — за прізвиськом, як сплячий міфічний герой, який згодом врятує свою державу.
  • Себаштіа́н Схований (порт. Sebastião, o Encoberto) — за прізвиськом.
  • Себастіа́н, або Себастья́н (лат. Sebastianus, ст.-порт. Sebastiam, ісп. Sebastián) — в латинських, іспанських і старопортугальських документах.

БіографіяРедагувати

Молоді рокиРедагувати

 
Принц Себаштіан (1562, А. С. Коелю)

Себаштіан народився вранці 20 січня 1554 року в Лісабоні. Він був єдиним сином португальського інфанта, спадкоємця трону Жуана-Мануела з Авіської династії й кастильської інфанта Хуани з Габсбурзького дому[1]. Хлопчика назвали на честь святого Себастьяна, день пам'яті якого припав на день його народження. З батьківського боку Себаштіан був онуком португальського короля Жуана ІІІ; а з боку матері — онуком імператора Карла V.

Дитинство і юність Себаштіана пройшли без батьківської ласки й опіки[2]. Жуан-Мануел, від якого він успадкував титул престолонаслідника, помер за декілька тижнів до його народження[2]. 17 травня того ж року хлопчик лишився без матері, яка повернулася до Кастилії, аби стати регентом при Карлі V; відтоді вона ніколи не бачила сина. Фактично вихованням Себаштіана займалася його бабуся, португальська королева Катерина[2].

11 червня 1557 року після смерті Жуана ІІІ новим королем Португалії став 3-річний Себаштіан. Регентом при ньому обрали бабусю-королеву Катерину[2], а з 1562 року — двоюрідного діда-кардинала Енріке[3].

З 1559 року наставником і охоронцем Себаштіана став Алейшу де Менезеш, досвідчений ветеран і дипломат. Він був креатурою Катерини, яка намагалася таким чином контролювати свого онука[2]. Розповіді наставника про подвиги португальців у Африці та Індіях формували світогляд молодого короля[4]. Мріючи перевершити своїх предків, Себаштіан змалечку займався військовими вправами, полюванням, їздою верхи. Ще у віці 7 років він забив на ловах свого першого кабана[4].

Вчителями Себаштіана були єзуїти Луїш Гонсалвеш да Камара й Амадор Ребелу[5]. Вони привчили хлопця до побожності й аскези. Себаштіан щоденно відвідував святу літургію, по суботах бував на двох месах, причащався щотижня, брав участь у всіх релігійних святах і дотримувався постів[4]. Одного разу його знайшли перед Розп'яттям в молитві навколішки, у сльозах: хлопець благав Господа призначити його своїм паладином[6]. Єзуїти також привчили Себаштіана до нотування своїх думок і вчинків, та рефлексії. Завдяки цьому король залишив по собі багато писемних матеріалів[5].

Загалом Себаштіан був веселим і енергійним юнаком. Як повідомляють тогочасні джерела, його постать нагадувала греко-римського бога — високий, худорлявий блондин[7], що мав неабияку фізичну силу й відзначався хоробрістю. В дитинстві молодий король був спокійним і слухняним, проте згодом став упертим і запальним[4].

1565 року Себаштіан сильно захворів. Лікарі діагностували застуду, але вона не проходила, тому виникли побоювання, що недуга може призвести до імпотенції короля[5]. Юнака відвідували вісім медиків, які однак не могли визначити хворобу. Врешті-решт навесні 1566 року матір Себаштіана, інфанта Хуана, надіслала до нього особистого лікаря з Кастилії, що зміг покращити його здоров'я[5]. Тим не менш у січні наступного року Себаштіан відновив виснажливі військові тренування і знову занедужав. У 1569 року хвороба відступила, але повернулася через рік[5].

Самостійне правлінняРедагувати

У 1568 році у віці п'ятнадцати років, Себастьян перейняв у свої руки ведення державних справ. Правління молодого короля мало для Португалії катастрофічні наслідки.

Себастьян жив у вигаданому світі, який населяли середньовічні лицарі, дами і трубадури, а керували цим світом — ідеали та етика давно минулих епох. Тим не менше молодий король був поборником науки і мистецтва — достеменно відомо, що саме він призначив португальському поету Камоеншу (згодом найвизначнішому в португальській класичній літературі) жалування, яке врятувало його від голодної смерті, та замовив карту картографу Бартоломеу Велью.

За основну політичну мету Себастьян поставив собі завоювання для Португалії земель у Північній Африці. Використавши як нагоду боротьбу за престол у султанаті Фес, він, вважаючи себе наступником хрестоносців, вирішив звільнити Марокко від арабів.

Мароканські походиРедагувати

У серпні 1574 року Себаштіан зненацька оголосив свій перший похід до Марокко[8]. Планування операції було вкрай недбалим: не вистачало військ, транспорту і провізії[8]. Тим не менш, залишивши регентом в Португалії свого двоюрідного діда-кардинала Енріке, король виїхав до північно-африканської Сеути, а згодом перебрався до Танжеру[8]. Цілі походу були не зрозумілі; Себаштіан лише шукав приводу відзначитися у битві. Він відсторонив від командування усіх критиків експедиції й покладався на запал молодих шляхтичів[8]. Врешті-решт, через зиму, що насувалася, а також тиск найближчого оточення — баби Катерини, кардинала Енріке, кастильського короля Філіпа II, наставника-єзуїта Луїша, Себаштіан був змушений безрезультатно повернутися на батьківщину. Ніби виправдовуючи свою авантюру, він написав про неї довжелезний звіт[8].

Коли в Марокко знов виникла боротьба за престол, Себастьян прийшов на допомогу вигнанцю Мухаммаду ІІ. Військо короля Португалії складалося з іспанців, португальців, німецьких та італійських найманців. При Елькасер-Кебір військо Себастьяна було розбите; він сам загинув, але труп його не було знайдено, внаслідок чого пізніше об'явилися аж чотири самозванці — серед них найбільший успіх мав четвертий, який виринув за 29 років по смерті короля Себастьяна.

ТитулРедагувати

  • порт. Dom Sebastiam per graça de deos Rey de Portugal e dos Algarves daquem e dallem maar em Africa, senhor de Guiné e da conquysta navegaçam, commercio d'Etiopya Arabia Persia e da India, etc.[9][10]
    • Пан Себаштіан, милістю Божою, Король Португалії й обох Алгарве, сьогобічного і заморського в Африці, господар Гвінеї і завоювань, навігації та комерції в Ефіопії, Аравії, Персії й Індії, і т.д.

Сім'яРедагувати

Докладніше: Авіська династія
  • Дід: Жуан III (1502—1557), король Португалії (1521—1557)
  • Двоюрідний дід: Енріке (1512—1580), кардинал (1547—1580), король Португалії (1578—1580)
  • Батько: Жуан-Мануел (1537—1554), принц Португальський (1539—1554)
  • Матір: Хуана (1535—1573), донька імператора Карла V

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Мануел I, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Жуан III, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Марія, арагонська інфанта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Жуан-Мануел, португальський принц
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Філіп IV, бургундський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Катерина, кастильська інфанта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Хуана I, королева Кастилії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Себаштіан, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Філіп IV, бургундський герцог (= 10)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Карл V, імператор
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Хуана I, королева Кастилії (= 11)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Хуана, кастильська інфанта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Мануел I, король Португалії (= 8)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Ізабела, португальська інфанта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Марія, арагонська інфанта (= 9)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ОцінкиРедагувати

Британський історик Гарольд Лівермор оцінював Себаштіана негативно як «лицаря-шибайголову, чиє марнославство, впертість і аскетизм довели державу до катастрофи»[11].

У культуріРедагувати

Образотворче мистецтвоРедагувати

КіноРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Livermore 1947:250.
  2. а б в г д Livermore 1947:251.
  3. Livermore 1947:252.
  4. а б в г Livermore 1947:253.
  5. а б в г д Livermore 1947:254.
  6. Livermore 1947:253-254.
  7. Juan de Aranda. Lugares comunes de conceptos, dichos, y sentencias, en diuersas materias. Seville, 1595. f 25.
  8. а б в г д Livermore 1947:256.
  9. Titles of European hereditary rulers. Portugal & Brazil
  10. Teixeira de Aragão, Augusto Carlos. Descripção geral e historica das moedas cunhadas em nome dos reis. regentes e governadores de Portugal. Lisboa : Imprensa Nacional, 1875. Т. I. p.414; Doc. № 61. липень 1560 р.
  11. Livermore 1947:253.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Себаштіан

  • Cawley, Charles. Portugal, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.