Св. Георгій, Св. Доротея і мадонна з немовлям



Св. Георгій, Св. Доротея і мадонна з немовлям(італ. Madonna tra i santi Giorgio e Dorotea) — картина релігійного спрямування, що створив венеціанський художник Тиціан невдовзі по передчасній смерті Джорджоне.

Tiziano, Madonna and Child with Sts Dorothy and George.jpg
Тиціан
«Св. Георгій, Св. Доротея і мадонна з немовлям », 1518
італ. Madonna tra i santi Giorgio e Dorotea
полотно, олійні фарби. 86 см × 130 см
Національний музей Прадо, Мадрид


ІсторіяРедагувати

Тиціан прибув у Венецію з малого містечка Кадоре в надії стати майстром мозаїк і добре заробляти на життя. Потяг до яскравих фарб (набутий в роботі з мозаїками ) і до великих грошей він зберігав все життя. В торговельній атмосфері Венеції він і сам став торговцем, що виробляв елітні товари розкошів (картини для багатих церков і картини і портрети для багатіїв в місті) і сам же їх продавав. На той період важливі місця в художньому житті Венеції посіли старий Джованні Белліні (1430 — 1516) і високо обдарований Джорджоне ( 1477 — 1510), що відсунуло амбітного Тиціана у тінь двох справжніх велетнів венеціанського мистецтва.

На початку 16 ст. перед Тиціаном стояло два значні завдання - підтягти рівень власної майстерності до рівня Джованні Белліні та Джорджоне і позбутися могутніх конкурентів в їх особі. Він напружився і вправно підтягнувся як до рівня Джованні Белліні, так і до рівня Джорджоне. Картини Тиціана почали плутати з творами Джорджоне вже за життя обох, а ця плутанина зберегла актуальність до 20 століття.

  • «Молоді художники не мали шансів на успіх, якщо не починали працювати в стилі Джорджоне» (Бернард Беренсон).
  • «Тиціан, побачивши техніку і манеру Джорджоне, покинув манеру Джованні Белліні і перейшов на манеру Джорджоне. Навчився в короткий термін так точно копіювати його знахідки, що картини Тиціана часто приймали за твори Джорджоне» (Джорджо Вазарі).

Важче було з усуненням могутніх конкурентів. Але про це попіклувалась мінлива богиня Фортуна. Невдаха Джорджоне помер молодим від чуми 25 жовтня 1510 року. А смерть прибрала старого Белліні 1516 року.

Картина «Св. Георгій, Св. Доротея і мадонна з немовлям» створена близько 1518 року, тобто в період, коли самовпевнений майстер досяг рівня майстерності конкурентів-попередників і пішов далі них вже власним шляхом.

Опис творуРедагувати

В невеликому просторі картини скупчилися чотири постаті. Ліворуч — кремезний вояк зі списом, в котрому розпізнають Св. Георгія. Спис почали розглядати як відомий атрибут вояка-святого, що убив ним колись страхітливого дракона. На невеликому узвишші на тлі зеленої завіси сидить мадонна з немовлям. Між ними білява красуня з кошиком квітів, котрі вона піднесла дитині. Її розпізнають як Св. Доротею.

Композиція — розповсюджений варіант релігійного твору, котрий мав у венеціанців назву «Свята бесіда». Зазвичай жанр «Свята бесіда» мав невеликі розміри і призначався не для церков, а для приватних помешкань.

Твір вражав після спостережень поєднанням ідеального — з реалістичним, високого — з брутальним. Мадонна — ідеалізована і імперсональна красуня, що переходитиме з одної картини майстра в другу. Неканонічність образу Св. Георгія просто колола очі, незважаючи на спис, атрибут святого, і обладунки лицаря. В образі Св. Доротеї - відома венеціанська красуня і модель декількох картин Тиціана Віоланта.

ПровенансРедагувати

Картина Тиціана була практично першою серед низки творів венеціанського художника, що почав купувати іспанський король Філіп ІІ [1]. 1593 року картину передали у монастир Ескоріал. 1839 року картину передали у новостворений музей Прадо в місті Мадрид [2].

ГалереяРедагувати

Джерела і посиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати