Світославський Сергій Іванович
Сергій Іванович Світославський (1 (13) грудня 1857, Київ — 19 вересня 1931, Київ) — український маляр-пейзажист і карикатурист.
| Сергій Іванович Світославський | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Сергей Иванович Светославский | ||||
 | ||||
| При народженні | рос. Сергѣй Іоанновичъ Свѣтославскій[1] | |||
| Народження |
1 (13) грудня 1857[1] Київ, Російська імперія[1] | |||
| Смерть | 19 вересня 1931[2][3] (73 роки) | |||
| Київ, Українська СРР, СРСР[2] | ||||
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник | |||
| Країна | Російська імперія, СРСР | |||
| Жанр | пейзаж | |||
| Навчання | Московське училище живопису, скульптури та зодчества | |||
| Діяльність | художник | |||
| Відомі учні | Денисов Володимир Олексійович | |||
| Роботи в колекції | Фінська національна галерея і Національний художній музей України | |||
|
| ||||
 Світославський Сергій Іванович у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Народився 1 (13) грудня 1857 року[4][5] в Києві; учився в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1875—1883); експонент (з 1884) і член (1891—1900) Товариства Передвижників, з 1884 року жив у Києві.
За спогадами Казимира Малевича, у радянські часи Сергій Світославський бідував і, щоб вижити, торгував хріном на Хрещатику та Вознесенському узвозі[6].
Помер 19 вересня 1931 року. Похований в Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 14, ряд 7, місце 53). Надгробок на могилі скульптора Костянтина Скритуцького.
Творчість ред.
Першим значним твором була картина «Дніпровські пороги» (1885), яка засвідчила неабиякий талант художника-лірика.
Світославський — майстер поетичного пейзажу з тонким кольоритом. Батьківщиною Сергія Світославського була Україна. Саме тут він створив найкращі твори, які визначили самобутність його мистецтва. Національна своєрідність робіт художника проявляється у виборі тематики: величні дніпровські пороги — місця колишньої запорізької слави, трудяги-воли — вірні помічники селянина, що дрімають на ріллі, розморені весняним сонцем, поруч — широка річкова далечінь, зелені луки, вітряки в степу; могутні стіни Кам'янець-Подільської фортеці; широчінь Дніпра, який став для художника і улюбленим об'єктом уваги, і образом, що сприймається, мабуть, більше, ніж просто річка, — він співвідноситься у Світославського з поняттям України.[7]
Ігор Шаров зазначає, що Сергій Світославський писав свій Київ, якого не торкнулась урбанізація — глухі вулички з приземкуватими будиночками, порослі деревами схили біля Кирилівської церкви, метушню місцевих ярмарків, таємничі зарості закинутого парку «Облиш смуток». «У парку я зустрів лише старого художника. Він сидів під великим полотняним парасолем і писав етюди. Художник ще здалеку так сердито поглядав на мене, що я жодного разу не наважився до нього підійти», — згадує у своїй книжці «Далекі роки» К.Паустовський. І хоча він не називає імені художника, можна зрозуміти, про кого йдеться: таким зафіксував Світославського в ті «далекі роки» об'єктив фотоапарата. Його зовнішність, яка нагадує сучасникам Дарвіна або Толстого, привертала до себе увагу.
Головні твори в жанрі поетичного пейзажу:
- «Дніпровські пороги» (1887);
- «Вулиця повітового міста» (1895);
- «Миргород» (1902);
- «Весна на хуторі», «Воли на ниві» (1891);
- «Вечір у степу», «Зима» (1905);
- «На річці» (1909).
З подорожей по Середній Азії наприкінці 1890-х — у 1900 дали художникові нові матеріали для творчості: створив низку пейзажних полотен, присвячених природі й людям цього краю («Степ: Середня Азія», «Ранковий намаз» «Отара в горах», «Кораблі пустелі» та інші).
За картину «Дворик» нагороджений бронзовою медаллю Всесвітньої виставки в Парижі 1900 року.
Працював і в галузі сатиричної графіки. Його карикатури публікував київський сатирично-гумористичний журнал «Шершень» (1906).
Багато його творів зберігаються у Київському музеї українського мистецтва та Третьяковській галереї.
Вшанування пам'яті ред.
У травні 2023 року колишня вулиця Чкалова у Дарницькому районі Києва отримала нову назву на честь Сергія Світославського[8].
Примітки ред.
- ↑ а б в метрична книга
- ↑ а б Светославский Сергей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1976. — Т. 23 : Сафлор — Соан. — С. 69–70.
- ↑ RKDartists
- ↑ Згідно з метричним записом про народження.
- ↑ Більшість словників та енциклопедій зазначають помилкову дату народження – 24 вересня (6 жовтня) 1857 року
- ↑ «Спасла мене Казанська Божа матір, що вона не допустила переїхати у Київ і щоб я, як Светославський, торгував хріном на вулиці Воровського та Вознесенському спуску»
цит. по стор. 210 (pdf page 212) статті: Горбачёв Д. Е. Киевский треугольник Малевича (Пимоненко — Бойчук — Богомазов). — С. 203—212 // Поэзия и живопись. Сборник трудов памяти Н. И. Харджиева. Составление и общая редакция М. Б. Мейлаха и Д. В. Сарабьянова[ru]. — М.: Языки русской культуры, 2000. — 848 с.: ил. — (Язык. Семиотика. Культура). — ISBN 5-7859-0074-2 - ↑ СВІТ СЕРГІЯ СВІТОСЛАВСЬКОГО. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 18 червня 2016.
- ↑ Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.
Посилання ред.
- Світославський Сергій Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 690.
- Ольга Жбанкова (25 жовтня 2003). Світ Сергія Світославського. Дзеркало тижня. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 5 грудня 2007.
- Жбанкова Ольга. Сергій Світославський // «Артанія-Нова». — Київ, 2005. (зображення робіт)
- Сергій Світославський, 1857—1931 : альбом / Нац. худ. музей України ; ідея проекту А. Мельник ; авт.-упоряд. О. Жбанкова. — Київ : Артанія Нова, 2004. — 127 с. : іл., портр.
Джерела ред.
- Лазанська Т. І. Світославський Сергій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 480. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Попова С. І. Свєтославський (1955).
- Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини ХІХ — початку ХХ століття / А. А. Жаборюк. — К. : Либідь, 1990. — С. 47—53.