Світельський Лаврентій Костянтинович

Лаврентій Костянтинович Світельський (пол. Ławrientij Konstantinowicz Switielski; 14 серпня 1902, Рудня-Сичівка Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії Російської імперії — 21 лютого 1979, Київ) — генерал-майор ЗС СРСР, генерал бригади Народного Війська Польського.

Лаврентій Костянтинович Світельський
пол. Ławrientij Switielski
Народження14 серпня 1902(1902-08-14)
с. Рудня Сичівська[1] (пол. Rudnia Syczowska)[2] Малинська волость (Радомисльський повіт) Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія (нині Сичівка Малинський район, Житомирська область, Україна)
Смерть21 лютого 1979(1979-02-21) (76 років)
Київ СРСР, УРСР
ПохованняКиїв
ПриналежністьСРСР СРСР / Польща Польща
Рід військсухопутні війська
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби1923-1954
Звання Генерал-майор Збройні сили СРСР
Генерал бригади ЗС Польщі
Війни / битвиВелика Вітчизняна війна
Нагороди
Польща
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Virtuti Militari (Великий Хрест (з зіркою)
Virtuti Militari (Великий Хрест (з зіркою)
Орден «Хрест Грюнвальда» 1 ступеня
Орден «Хрест Грюнвальда» 1 ступеня
Кавалер Золотого Хреста заслуги Першого класу
Кавалер Золотого Хреста заслуги Першого класу
Медаль за Варшаву (Польща) Медаль за Перемогу та Волю (Польща) Медаль за Нісу, Одру, Балтику (Польща)
СРСР
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Кутузова II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Біографія

ред.

Батьки — Костянтин Світельський і Марія Круковська. Закінчив два класи селянської школи в селі Буки Фасівської волості Житомирського повіту над річкою Тростяницею. З 1922 року член Чеповічского райкому ВКП (б). З 1923 року в рядках РККА, в 1926 році закінчив школу командирів піхоти в Москві. Командир взводу 45-го стрілецького полку, з травня 1930 командир роти. У 1929—1931 роках — студент вечірнього відділення Миколаївського технічного інституту. Слухач курсів Військової академії імені М. В. Фрунзе в Москві в 1935-1938 роках, закінчив її у званні капітана. Пізніше Світельський займав пост начальника 1-го оперативного відділу штабу 72-ї стрілецької дивізії, з грудня 1939 року начальник 1-го відділу штабу 12-ї армії у званні майора (пізніше підполковник).

З лютого 1941 року заступник начальника штабу 199-ї стрілецької дивізії, на цій посаді і зустрів початок Великої Вітчизняної війна, борючись на Північно-Західному фронті з червня 1941 року. У липні 1941 року призначений начальником штабу 284-ї стрілецької дивізії, після її розгрому очолив штаб партизанського з'єднання імені Щорса. З загоном діяв в районах Коростеня і Чорнобиля, проводячи розвідувально-диверсійні операції і вступаючи в бої з малими гарнізонами німців і загонами поліцаїв. Влітку 1943 року загін діяв на території Київської та Житомирської областей. Навесні 1944 року Світельський призначений начальником штабу партизанського руху УРСР, а пізніше Головного відділу кадрів РККА.

10 червня 1944 року в званні підполковника Світельський був направлений до складу Війська Польського в СРСР. 15 червня 1944 призначений заступником начальника оперативного відділу штабу 1-ї армії Війська Польського. З середини липня 1944 року брав участь в операціях польських сил під Дембліним, Пулави, Варкою і на Пилиці (річка), пізніше бився в варшавському районі Прага і у всій Варшаві. Полковник з 18 серпня 1944 року. У січні 1945 року брав участь в плануванні і реалізації операцій 1-ї армії Війська польського на Поморському Вале, під Колобжегом, на Одері і в ході штурму Берліну. З 18 березня по 7 червня 1945 року очолював оперативний відділ штабу армії, в квітні 1945 року отримав легке поранення голови.

Після війни очолив 1-й відділ штабу 4-го Катовицького війькового округу, з грудня 1945 року начальник штабу Лодзинського військового округу, з 15 листопада 1946 року начальник штабу 2-го Бидгощського військового округу (пізніше Поморського військового округу), з осені 1948 командир 7-го Люблінського військового округу. З травня 1949 командир 1-го танкового корпусу в Гданську (1-й механізований корпус з грудня 1949 року). 11 травня 1949 Президією Ради Міністрів СРСР отримав звання генерал-майора, 16 травня аналогічно Державною радою ПНР проведений в генерали бригади Війська Польського. З 13 жовтня 1952 по 24 липня 1954 року був комендантом вищого піхотного училища в Рембертуві. У серпні 1954 року повернувся до СРСР, займав посаду начальника Головного відділу кадрів радянської армії в Москві, пізніше переведений в запас.

Проживав в Мінську і Києві, помер 21 лютого 1979 року в Києві. Похований на військовому кладовищі у Сирці.

Нагороди

ред.
  Польща
  СРСР

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Janusz Królikowski. {{{Заголовок}}}. — Toruń, 2010.

Посилання

ред.