Відкрити головне меню

Сві́рський Ю́рій Володи́мирович (пол. Jerzy Włodzimierz Świrski; 1882 — 1959) — військовий діяч періоду національно-визвольних змагань 1917—1919 років, контр-адмірал Української Держави, Начальник Головного морського штабу Українських військово-морських сил, заступник міністра Морських справ Української Держави. Пізніше віце-адмірал ВМС Польської Республіки (1941). Член польського уряду в екзилі.

Юрій Володимирович Свірський
пол. Jerzy Włodzimierz Świrski
SwirskiJerzy.jpg
Народження 5 квітня 1882(1882-04-05)
Каліш
Смерть 12 червня 1952(1952-06-12) (70 років)
Лондон
Поховання Бромптонський цвинтар
Вид збройних сил Військово-морські сили
Звання
Війни / битви Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і Друга світова війна
Рід Q63532244?
Нагороди

Польські

Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Хрест Заслуги (Польща)

Російської імперії

Орден Святого Володимира
Орден Святої Анни
Орден Святого Станіслава
Свірський Юрій Володимирович у Вікісховищі?

Біографічні відомостіРедагувати

Юрій Володимирович Свірський народився в 5 квітня 1882 року у місті Каліші — на той час центр Калішської губернії Російської імперії (нині у незалежній Польщі) у родині офіцера російської імператорської армії.

Закінчив Кадетський корпус у Москві.

У 1889—1902 роках навчався у Морському корпусі в Санкт-Петербурзі.

Служив на Балтійському флоті старшим офіцером на крейсері «Аскольд».

В 1905 році перевівся на Чорноморський флот. Вахтовий офіцер панцернику «Ростислав». Командир канонерського човна «Донець», яхти «Колхида». Старший офіцер крейсера «Пам'ять Меркурія».

З 1908 — служив на мінному загороджувачі «Кронштат», «Пам'ять Меркурія» (вдруге), панцернику «Св. Євстахій». Командир міноносця «Стремітельний».

З 1912 року — офіцер бригади лінкорів Чорноморського флоту.

З 1914 року був офіцером штабу командувача Чорноморського флоту. За час служби на флоті нагороджений орденами Св. Анни, Св. Володимира, Св. Станіслава.

1917 року — Капітан І рангу. Брав активну участь в українізації Чорноморського флоту. Підтримував підняття українських прапорів на кораблях флоту та звернення до Центральної Ради, щодо активнішої роботи щодо створення національних військово-морських сил.

На початку 1918 був заступником керівника морського штабу та міністра морських справ УНР.

Після приходу до влади Гетьмана Павла Скоропадського активно включається в процес розбудови Військово-морських сил Української Держави.

З 1 червня 1918 року — Начальник Головного морського штабу Української Держави.

Наприкінці літа 1918 року почались прикінцеві українсько-німецькі перемовини, щодо остаточної передачі кораблів Чорноморського флоту Українській Державі. В другій половині серпня 1918 року, за доручення Ради міністрів, до Берліна виїхав Юрій Свірський, керівник української делегації. Узгоджував план передачі Україні військових і торговельних кораблів, які перебували в руках німців.

Брав участь у переговорах із представниками більшовицької Росії у Києві щодо розв'язання морських проблем.

З 10 жовтня 1918 року — контр-адмірал, заступник міністра морських справ. За деякими джерелами — міністр морських справ.

Після антигетьманського перевороту та захоплення кораблів Українського Чорноморського флоту військами Антанти переїздить до Польщі.

У 1919 році, вже як Єжи Свірські (пол. Jerzy Włodzimierz Świrski) на службі в збройних силах Польщі у звінні командир 1 рангу.

З 1920 — Заступник начальника морських справ військового міністерства, Командувача Морського узбережжя.

В 1922 році призначений Першим командувачем військово-морського флоту Польської Республіки.

У 1925—1939 році обіймав посаду начальника Військово-морського управління в міністерстві з військових питань у Варшаві.

У 1931 році повторно (тепер вже польською владою) присвоєно звання контр-адмірал.

З початком Другої Світової війни, разом з міністерством військових справ, емігрує до Франції, а згодом — до Великої Британії. Разом з міністром оборони Владиславом Сікорським від імени Польщі підписує польсько-британську угоду.

Був членом польського уряду у екзилі.

З 1941 року — віце-адмірал.

Після «звільнення» Польщі військами Радянського Союзу та встановлення там маріонеткового комуністичного режиму емігрував до Франції, жив у Парижі.

У 1946 виїхав до Великої Британії. Помер у Лондоні 12 червня 1959 року. Похований на цвинтарі в Бромптоні.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати