Священича традиція (Біблія)

Священича традиція (скорочено P, від нім. Priester — священик; Жрець, жрецький кодекс) — згідно з теорією джерел біблеїстики, одна з чотирьох важливих традицій, які були використані при створені книг П'ятикнижжя Старого Завіту. Це наймолодше, серед інших чотирьох, джерело, датоване приблизно 550 р. до н. е. Його авторами вважаються священики з Єрусалима.

Історія дослідження

З початком Просвітництва в Європі почалося історично-критичне вивчення Біблії. З вісімнадцятого століття, Біблія не тільки отримала свою функцію як проявлене Слово Боже, але також сприймається і вивчається у формі як історично сформована книга. Що стосується П'ятикнижжя, початкові дослідження біблеїстів виявили деякі напруження і неузгодження в тексті. Це призвело до того, що у XVIII столітті священик із Гільдесгайма — Геннінґ Віттер і кілька десятиліть потому французький лікар Жан Астрюк, розвинули теорію про створення і розвиток П'ятикнижжя. Ця теорія порушила переконання того, що Мойсей був автором П'ятикнижжя. Віттер і Астрюк прийшли до висновку, що п'ять книг Мойсея виникли через тривалий процес наростання колишніх незалежних джерел одне на одного. Хоча ці вихідні документи не збереглися, їх можна реконструювати з сьогоднішнього кінцевого тексту, використовуючи методи літературної історичної критики. Астрюк розпізнав, що у межах тексту П'ятикнижжя існує чотири незалежних джерела, які він позначив літерами A-D. Ця теза отримала подальший розвиток, в наступних десятиліттях в Німеччині. Розробка текстів декількома вченими, призвела до сформульованої Юліусом Велльгаузеном та його сучасниками документарної гіпотези, яка виділяє історично і змістовно саме чотири джерела Астрюка і які були названі наступним чином:

• Ягвіст (J, нім. Jehovist), 950 до н. е.
• Елогіст (E, нім. Elohist), бл. 800 до н. е.
• Священича традиція (P, нім. Piesterkodex), бл. 550 р. до н. е.
• Повторення Закону або Девтерономіст (D, лат. Deuteronomium), бл. VII ст. до н. е.

Текст

До тексту, що відноситься до традиції P відносять:

Текст	Тема	Цитата
Праісторія
	Створення світу	Буття 1,1-2,4а
	Генеалогія від Адама до Ноя	Бт 5,1-32*
	Потоп та союз з Ноєм	Бт 6,9-9,17*
	Таблиця народів	Бт 10,1-7*.20.22.31
	Генеалогія	Бт 11,10-27.31*
Історія праотців
	Історія Авраама	Бт 12,4b.5; 13,6.11b.12abα
	Союз з Авраамом	Бт 17*
	Похорон Сари	Бт 23*
	Одруження Ісава та Якова	Бт 26,34; 27,46-28,9; 29,24.28b.29
	Об'явлення Ел-Шаддая (Всемогутнього) перед Яковом у Бет-Елі	Бт 35,9-13a.15
	Йосип і Яків у Єгипті	Бт 41,46a; 46,6.
Вихід, Пустиня, Синай
	Пригнічення Ізраїля у Єгипті	Вих 1,1-7*.13.; 2,23-25
	Покликання Мойсея	Вих 6,2-12
	П'ять кар	Вих 7,8-12.19-22*; 8,1-3.11*.12-15; 9,8-12; 12,1-20*.28.40.
	Чудо на морі	Вих 14*
	Манна + Субота	Ex 16*
	Встановлення святині	Вих 24,15-29,46*; 39,32.43; 40,17.33-35*
	Початок культу	Лев 8*
Пустиня та обіцяна земля
	Розвідники	Чис 13*
	Зневіра Мойсея і Аарона	Чис 20,1-13*
	Смерть Аарона	Чис 20,22-29*
	Звістка про смерть Мойсея	Втор 32,48-52*
	Смерть Мойсея	Втор 34,1*.7-9*
* У цих віршах не всі місця відповідають традиції «P».

Посилання

• Жрецький кодекс // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Peter Weimar: Priesterschrift у bibelwissenschaft.de(нім.)

Джерела

• А. Свідеркувна. Розмови про Біблію. Старий Завіт. Львів. Свічадо. 2008. ISBN 978-966-395-154-6. с. 40-41.
• Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.