Вікіпедія

Свято святого Йоргена

фільм 1930 року

«Свято святого Йоргена» — радянський фільм-комедія режисера Якова Протазанова за мотивами повісті данського письменника Гаральда Берґстедта «Фабрика святих» (1919 рік, переклад на російську мову — 1924 рік). Прем'єра відбулася 25 серпня 1930 року.

Свято святого Йоргена
рос. Праздник святого Йоргена
Жанркомедія
РежисерПротазанов Яків Олександрович[1]
СценаристЯків Протазанов
Володимир Швейцер (звукова версія)
Ілля Ільф
Євген Петров (інтертитри)
Сигизмунд Кржижановський
Олег Леонідов (автори перших варіантів сценарію, не вказані в титрах)
У головних
ролях		Ільїнський Ігор Володимирович і Anatoli Ktorovd
ОператорПетро Єрмолов
КінокомпаніяМіжрабпомфільмd
Тривалість83 хв.
Моваросійська
Країна СРСР
Рік1930
IMDbID 0021268
CMNS: Свято святого Йоргена у Вікісховищі

Сюжет

ред.

Події відбуваються у неназваній європейській країні напередодні церковного свята святого Йоргена, основним торжеством якого є вибір його нареченої з врученням їй великого грошового призу. Кандидатури на роль нареченої святого Йоргена є родичками священнослужителів, а вибори підтасовуються. Єпископ (намісник храму, «права рука Господа Бога») вводить в гру свою родичку Олеандру. Для залучення прихожан єпископ навіть використовує найсучасніші технології того часу, замовляючи кіностудії фільм «Житіє і чудеса святого Йоргена».

Тим часом злодій Коркіс здійснює втечу з в'язниці за допомогою спільника Шульца. У поїзді він знайомиться з Олеандрою, у якої викликає симпатію, через що остання рятує його від поліції. Змішавшись з натовпом парафіян, пройдисвіти проникають у храм. Побачивши, скільки грошей осідає в кишенях священнослужителів, спільники задумують крадіжку в храмі. Шульц виготовляє дублікат ключа, впускає до церкви Коркіса і замикає двері. Але сам впадає в вічі поліції і змушений вдавати з себе інваліда.

Церковна процесія, що підходить до храму, застає Коркіса зненацька. Він швидко переодягається святим Йоргеном і виходить назустріч натовпу. Коли від нього вимагають чуда, він помічає Шульца, «зцілює» його і відпускає всім гріхи безкоштовно. Останнє викликає сум'яття у церковників, і вони відкуповуються від новоявленого «святого». Коркіс, наречена святого Йоргена і Шульц з грошима залишають місто. У фінальних кадрах єпископ оголошує про новознайденого святого Франца, показуючи ікону, на якій Шульц тримає милицю.

В ролях

ред.
  • Ігор Ільїнський — Франц Шульц, злодій
  • Анатолій Кторов — Міхаель Коркіс, досвідчений злодій
  • Михайло Климов — намісник храму святого Йоргена
  • Іван Аркадин — скарбник храму святого Йоргена
  • Марія Стрєлкова — Олеандра, молода родичка намісника храму
  • Володимир Уральський — провідник залізниці
  • Анатолій Горюнов
  • Феофан Шипулінський
  • Леонід Оболенський — кінорежисер
  • Микола Кутузов — начальник поліції
  • Станіслав Новак — кінооператор
  • Ніна Толчан — янгол
  • Данило Введенський — монах
  • Володимир Михайлов — монах
  • Сергій Ценін — представник науки
  • Олександр Гейрот — Гутен, член парламенту

Знімальна група

ред.

Факти

ред.
  • Фільм знімався як німий, проте в 1935 році було прийнято рішення про випуск звукової версії. Спеціально для цього в фільм додали ряд озвучених сцен, текст до яких написав Яків Протазанов спільно з Володимиром Швейцером.
  • Інтертітри написані Іллею Ільфом і Євгеном Петровим.
  • Робота над сценарієм почалася восени 1927 року і тривала близько двох років. Протазанов писав його поперемінно з Сигізмундом Кржижановським і Олегом Леонідовим (співавтором по декільком іншим картинам), проте в остаточний варіант фільму їхні імена не потрапили[2] .
  • Велика кількість сцен знімалася у дворі і в інтер'єрах Воронцовського палацу в Алупці . У вигляді натури для собору св. Йоргена були використані двір, сходи й інтер'єр церкви Святої Ріпсіме в Ялті[3] .
  • Кторов і Іллінський, які зіграли дві головні ролі, хоча і прожили після виходу фільму більше 50 років і були близькими друзями, ніколи більше разом не знімалися в кіно.

Спів

ред.

У фільмі не раз звучать рядки, запозичені з літературного першоджерела — повісті Бергстеда: «Скажи нам, Йорген, нас люблячи, що було б з нами без тебе». Розвиток сюжету супроводжується церковним співом: «Прийміть стадо покірне, святому поклонитися; дари рясні приносите Йому!». Так само на різні лади повторюється слів: «Прийдіть, приносите…», «Прославимо Йоргена, прославим блаженного. Слава! Слава! Йорген святий явився до нас!».

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ http://www.imdb.com/title/tt0021268/
  2. ↑ Михаил Арлазоров. Протазанов. Энциклопедия отечественного кино. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 31 травня 2015. [Архівовано 2015-04-28 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Надежда Ковалевская, с.н.с. КРУ АДПМЗ (20 октября 1914). Йоргеншдадт в Воронцовском дворце. Сайт Воронцовского дворца worontsovpalace.org. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 20 грудня 2019. [Архівовано 2019-05-18 у Wayback Machine.]

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свято_святого_Йоргена&oldid=43724541