Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир

Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир УПЦ (МП) знаходиться в селі Рихли, Коропського району Чернігівської області в Україні.

Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир УПЦ (МП)
Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир УПЦ (МП)
51°40′51″ пн. ш. 32°52′41″ сх. д. / 51.68083° пн. ш. 32.87806° сх. д. / 51.68083; 32.87806Координати: 51°40′51″ пн. ш. 32°52′41″ сх. д. / 51.68083° пн. ш. 32.87806° сх. д. / 51.68083; 32.87806
Тип споруди монастир
Розташування Україна УкраїнаРихли
Початок будівництва 1666 р.
Зруйновано 1922 р.
Відбудовано 2004 р.
Стиль українське бароко
Належність УПЦ(МП)
Адреса с. Рихли, Коропський район, Чернігівська область
Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир. Карта розташування: Україна
Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир
Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир (Україна)
Мапа
CMNS: Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир у Вікісховищі

Географія ред.

Розташований на найвищій точці Чернігівщини — висоті 212 метрів над рівнем моря.

Історія ред.

 
Руїни конюшні
 
Чого не встигли зруйнувати люди — довершує час
 
Руїни келій
 
Сучасний вигляд монастиря

Московсько-польські часи ред.

Уже наприкінці XVI століття в цій лісовій пустині стояла дерев'яна церква, і в майбутньому біля неї з'явилась чудотворна ікона Святителя Миколая, надіслана Богом, для укріплення віри українського народу. Вона стала одним із центром православ'я на Чернігівській землі, яку Московія змушена була повернути до складу Київської митрополії після Деулінського перемир'я 1618.

Легенди ред.

За легендою, одному з місцевих мешканців, пасічнику, з'явилась на клені ікона Святителя Миколая. Він забрав її додому, проте на ранок ікона знову з'явилась на тому ж дереві. Так повторялось декілька разів, перш чим чоловік зрозумів, що таким чином Святитель вказує закласти на цьому місці дзвіницю, що і було зроблено. Перший час служба правилась в ній лише двічі на рік — на «зимового» (19 грудня) і «літнього» (22 травня) Миколая…

Розквіт ред.

Спочатку ченці, які приходили сюди з різних монастирів, жили в печерах, згодом звели житлові приміщення, трапезну, церкву на місці явлення ікони. 1666, стараннями архієпископа Лазаря Барановича і братів Многогрішних — Василя і Гетьмана Даміана, монастир твердо став на ноги. Йому передано багато сіл, сінокосів, переправ через Десну, млинів. 1754 знищений пожежею, але швидко відбудований.

Під кінець свого існування обитель мала 950 га орних земель, 800 га сінокосів, 25 сіл і 18 км річки Десни. А ще — 5 храмів і 100 будівель, споруджених на 37 гектарах — майже нинішня Києво-Печерська Лавра. Було 300 монахів і послушників, діяли п'ять храмів, створений навіть печерний комплекс.

У монастирі зберігався, шанований козаками, образ св. Миколая, на якому риза була виконана коштом «Війська Запорозького полковника миргородського Данила Апостола». У головній церкві була також мистецька срібна дарохранительниця, виконана у 1749.

Занепад ред.

Після встановлення в Україні більшовицької влади, почалися гоніння на віру. 1922 монастир закрили, а братію монастиря на чолі з архімандритом Євгенієм вигнали з обителі. Починаючи з 1930-их років стіни храму, за вказівкою місцевої влади, розібрали на будівництво дороги.

У пізні часи СРСР впритул до північного краю гостинного двору обителі було побудовано село Рихли.

Відродження ред.

У 2004 р. почалось відродження монастиря. Зараз він перебуває у складі Ніжинської єпархії УПЦ. 13.07.2006 р. Священний Синод УПЦ ухвалив рішення про відкриття Пустинно-Рихловського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря в с. Рихли Коропського району Чернігівської області[1]. 28.07.2019 Священний Синод перетворив монастир на Миколаївський Пустинно-Рихлівський жіночий монастир[2].

Намісники (з 2006 р.) ред.

Чоловічий монастир (2006—2019 рр.)

  • Серафим (Варварін) — 13.07.2006[1] — 22.11.2008[3]
  • Гурій (Фіров) — 22.11.2008[3] — 27.10.2015[4]
  • Єлисей (Ткаченко) — 27.10.2015[4] — 28.07.2019[2]

Жіночий монастир (з 2019 р.)

  • Олімпіада (Михайлович) — з 28.07.2019[2]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б ЖУРНАЛ № 32 засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 13.07.2006 року [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.] — процитовано 10.05.2021
  2. а б в ЖУРНАЛ № 22 засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 28.07.2019 року — процитовано 10.05.2021
  3. а б ЖУРНАЛ № 134 засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 22.11.2008 року [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.] — процитовано 10.05.2021
  4. а б Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 27 жовтня 2015 року | Священний Синод УПЦ. sinod.church.ua. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 29 грудня 2015.

Джерела та література ред.

Література ред.