Свято-Миколаївська церква (Синява)
Церква Святого Миколая — чинна дерев'яна церква у селі Синява Білоцерківського району Київщини. Пам'ятка архітектури національного значення. Одна з найстаріших дерев'яних церков Київської області. Збудована у 1665 — 1730 роках на місці більш давньої. Парафія належить до Київської єпархії ПЦУ[2].
| Церква Святого Миколая | |
|---|---|
.jpg) | |
|
49°39′32″ пн. ш. 30°29′15″ сх. д. / 49.658888888917° пн. ш. 30.48750000002777938° сх. д.Координати: 49°39′32″ пн. ш. 30°29′15″ сх. д. / 49.658888888917° пн. ш. 30.48750000002777938° сх. д. | |
| Тип | церква |
| Статус спадщини | Пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | вул. Набережна, 4, с. Синява, Білоцерківський район Київська область |
| Тип будівлі | церква |
| Архітектурний стиль | дерев'яна архітектура |
| Будівництво | 1665 — 1730[1] |
| Настоятель | ієрей Олександр Мезенцев |
  Свято-Миколаївська церква (Синява) (Україна) | |
 | |
 Свято-Миколаївська церква у Вікісховищі | |
Історична довідкаРедагувати
У селі діяло в давнину дві дерев'яні церкви: Воскресіння Господнього побудована у 1649 році та Святого Миколая Чудотворця[3]. Виходячи з надпису на іконі, церква Святого Миколая існував вже ц 1665 році, але була спалена татарами і вдруге відбудований у 1730 року.
У 60-х роках XIX ст. до вівтаря було добудовано ризницю, а в 1878 році до церкви прибудована дзвіниця та бабинець. Поблизу Синяви розташоване красиве урочище Божі Гори, де, за легендою, у III ст. готи забили ватажка антів Божа. Тут і донині ростуть сучасники тих дубів, з яких було збудовано церкву, і на яких її поставлено. Грубезні колоди-фундаменти укладені прямо на українську землю і за 280 років анітрохи не підгнили. Щоправда, цьому зарадило і традиційне опасання, вочевидь встановлене на оптимальній висоті.
У часи атеїзму церкву Воскресіння Господнього було спалено, а церкву Святого Миколая — зачинено.
1990 року стараннями протоієрея Петра Ковальчука (нині покійного) храм відновлено.
АрхітектураРедагувати
,_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D0%B0_(%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)_03.JPG)
Святого Миколая тризрубна, триверха, хрещата у плані. До прибудови недоречної псевдоросійської дзвіниці (кін. ХІХ ст.) вона була цілком симетрична, являючи в плані рівнораменний пластичний хрест. Але й нині цю церкву слід неодмінно оглядати як скульптуру, обходячи навкруги. Церква дуже оригінальна, тому що для цієї місцевості і для цього періоду були характерними тризрубні трибанні церкви, а Миколаївська – п’ятизрубна з п’ятьма банями[4]. П'ятиглава церква зведена у формі рівнокінечного хреста, центральний, північний та південний зруби мають вигляд восьмикутників, а західний та східний — шестикутників.
,_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D0%B0_(%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)_05.JPG)
Карнізи храму оздоблено лаконічним різбленим орнаментом, але чомусь не в усіх зрубах. Зате кожний зруб складено з відчутним нахилом стін до центру. Цей поширений в українському зодчестві прийом у синявській церкві стає просто таки хрестоматійним, надзвичайно пожвавлюючи обриси храму, а всередині створюючи ефект значного збільшення висоти[5]. Від XVIII ст. в інтер'єрі церкви лишилися золочені рами іконостасу і царські врата із наївним іконописом, а також зворушливі народні розписи склепінь бабинця й бічних приділів. Особливо вирізняється Агнець Апокаліпсису, якого можна докладно роздивитися тільки за допомогою оптики.
Церковне обійстя обсаджене старими соснами, на рідкість суголосними із старою церквою, яка увійшла в усі підручники і посібники з традиційного українського храмобудівництва, але, на щастя, не стала мертвим музеєм, а лишилася храмом Бога живого.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Василь Слободян. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 131
- ↑ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА ПАРАФІЯ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) С. СИНЯВА БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
- ↑ Рокитнянське благочиння Українська православна церква. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 24 березня 2015.
- ↑ Мандруємо Україною - Синява. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
- ↑ «Наша Парафія» УЦА Миколаївська церква (центральна група). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
ЛітератураРедагувати
- Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України. К., "Будівельник", 1970.
- Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. К., Грані-Т, 2008, с. 89.
- Павлуцкий Г. Г. Деревянные и каменные храмы. - К : 1905 г., с. 107-110.
ПосиланняРедагувати
- Павлуцкий Г. Г. - Старые церкви села Синявы Васильковского уезда. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Жарких М.І. Храми Поділля – Рокитнянський район. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Синява, Рокитнянський р-н, Київська обл. - дерев'яна церква. [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Синява Украина Инкогнита. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Цікаві місця Рокитнянського району Київської області Цікаві місця України. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]