Відкрити головне меню

Митрополичі сади

(Перенаправлено з Святоюрський парк)

Митрополичі сади, Сад собору святого Юра або Святоюрський парк — сад, розташований біля палацу греко-католицьких митрополитів на території комплексу собору Святого Юрія у Львові. Адреса: площа Святого Юра.

Митрополичі сади
Ауэр собор Святого Юра.jpeg
сад собору святого Юра 1837 року
Координати: 49°50′19″ пн. ш. 24°00′49″ сх. д. / 49.83861° пн. ш. 24.01361° сх. д. / 49.83861; 24.01361
Тип монастирський сад
Митрополичі сади. Карта розташування: Львів
Митрополичі сади
Митрополичі сади
Митрополичі сади (Львів)

Парк розташований на схилі Святоюрської гори. У 1772 році був обведений кам'яною загорожею. На початок XIX століття це був живописний парк з трьома терасами довкола митрополичого палацу[1]. Це був приклад сакральних садів, якими оточувалися львіські монастирі і храми у минулому.

Парк є володінням УГКЦ. У червні 2015 року парк було відкрито для публічних відвідин[2].

Зміст

Історія спорудженняРедагувати

Ще архітектор собору Юра Бернард Меретин до деталей спланував не тільки власне саму споруду, але й інтер'єри, декор та навколишню територію садів. Їх реалізація почалася після смерті Меретина. Близько 17621771 довкола митрополичого палацу було розбито декоративний сад на терасах, утриманих потужними підпірними стінами. Кожна з терас протрактована гафтованими квітковими партерами з витонченими візерунчастими заповненнями квадрів, боскетними кабінетами.

Головна вісь об'єднує ансамбль барокових садів при митрополичих палатах та кафедрального собору на Святоюрській горі. Вона починається від тераси вхідного порталу собору, орієнтованого зі сходу на захід і через величний відкритий «вестибюльний» простір соборної площі — курйоли, який можна оглянути, піднявшись на вхідну терасу парадними сходами, продовжується в східному напрямку до західного головного входу митрополичого палацу[3][4][5].

За аналогією з ватиканським Бельведером, будівництво якого в 15 столітті папа Юрій ІІ доручив архітектору Браманте[6], з еспланади триступінчастих терас і лоджії митрополичих палат зі східної сторони прочитуються квадри восьми квіткових партерів, центральна композиція декоративного басейну та боскетні зали, виконані згідно з проектом Клеменса Ксаверія Фесінґера в 1771 (зберігається в Національному музеї у Львові).

Опис саду собору за планамиРедагувати

Досі вважалося, що терасовані сади на Святоюрській горі при митрополичих палатах мали такий вигляд, як на опублікованому Т. Маньковським проекті у книзі «Львівські барокові костели» (авторство приписують Бернарду Меретинові[7]). Згідно з задумом Меретина, від сходу будівлю митрополичих палат з трьох сторін охоплює еспланада верхнього саду в три тераси зі сходами на центральній експозиційній осі, яка зорієнтована на видовжене дзеркало водяного партеру в композиції серединного барокового саду. Головна вісь ансамблю Святоюрської «барокової скелі» Бернарда Меретина завершується величавою панорамою Високого замку та архітектурних ансамблів центу Львова.

На думку Т.Максим'юка, в ансамблі «Святоюрської барокової скелі» ніби відбвивається символіка двох світів — матеріального і духовного — згідно з філософією Сковороди.

« З духовного — Божого храму — і починається ансамбль кафедрального собору, а завершується величавим дійством мистецтва садів при митрополичих палатах, візуальний простір яких замикає панорама міста[8] »

.

 
Святоюрський сад на плані 1857 року

Згідно з задумом Бернарда Меретина, в композиції ансамблю досконало враховані і внутрішні візуальні зв'язки — це довзоляло в деталях оглядати розпланування як серединного саду, де розмістився митрополичий палац, так і нижнього саду, де домінувала головна композиційна вісь. Єдина поперечна вісь з півдня на північ проходить дотично до еспланади терас верхнього саду, на якій розмістився митрополичий палац, і композиції квадратів серединного саду, формуючи коротку композиційну вісь нижнього саду із сходами, гротом під ними та ситемою потужних підпірних стін. Грот під оглядовою терасою, з якої ведуть двораменні сходи, завершує коротку вісь композиції нижнього саду між двома квітковими партерами та боскетними залами — один зі сходу, другий з заходу. Чотири прямокутні форми квіткових партерів, розташовані впоперек тераси серединного саду, візуально створюють ілюзію наближення до квадратів за рахунок скороченої перспективи. Ті, що розташовані з двох сторін водяного партеру, вирішені за мотивом французьких квіткових партерів вишуканим мереживом квіткового візерунку, а ті, що за ними — більш стриманої композиції. Контурна лінія квіткових партерів на кутах кожного квадру підсилена елементами топіарного мистецтва рослинних форм у вазонах.

На планах Клеменса Ксаверія Фесінґера, виконаних з натури в 1771 році, зовсім інша модель композиції серединного саду. Вісім квадрів з декоративним басейном у формі кола в центрі формують композицію, яка швидше нагадує ренесансний стиль, аніж бароко, тим більше рококо. Про це свідчить хрестовидна форма розпланування по чотири квадри з обох сторін головної осі з креглим басейном. Саме такими сади зображені на трьох гравюрах кінця 18 століття:

  • Ф. Пернера «Вид Львова» (1775—1777),
  • Й. Х. Гафнера «Львів-Лемберг» (1775—1777),
  • А. Пріскнера «Панорама Львова» (1786).
 
Сад св. Юра на плані Львова, 1828

Окрім того, усі три гравюри свідчать про існування монастирського саду при Городоцькій дорозі без певного розпланування і не засадженого простору на схід від серединного саду.

Панорама Пріскнера чітко показує на існування восьмиквадрового розпланування нижнього саду з фонтанами посередині. Йомрвіно, аналогічно розпланований був і серединний, найбільш репрезентативний сад.

На думку Н. Лукомської:

« Є ще одне підтвердження діяльності партерової композиції серединного саду — це план митрополичого саду 1828 р., збережений у справах управління греко-католицької митрополії. Бачимо тут чотири пари прямокутних, з увігнутими кутами квадрів, витягнених вздовж тераси з півдня на північ. При стіні від площі Юра — боскетні кабінети. Головну вісь фіксує хіба що грот на східному пряслі підпірного муру. Квадри партеру, судячи з цього плану, були скоріше трав'яними газонами з квітковими рабатами по периметру квадрів[9] »

ПереплануванняРедагувати

Барокові сади на Святоюрській горі, як і багато інших регулярних композицій 17-18 століття вкінці 18 — на поч. 19 почали переплановуватися під впливом натуралістичних принципів англійських паркових композицій. З первинної структури лишилися осі, підпірні стіни, окремі фрагменти садів залишили свою декоративність. Загалом же новітні розпланування були із криволінійними алеями та вільнорозкиданими куртинами квітів.

У 2-й половині 19 — на початку 20 століття було влаштовано фруктовий сад на східному схилі гори.

І.Левинський виконав проект огорожі, затверджений митрополитом А.Шептицьким, але так і не зреалізований. 1993 року поставили дротяну огорожу між металевими стовпцями. З 1946 року весь комплекс церкви, монастиря і садів перейшов у власність православної консисторії.

На початку 21 століття завалилася частина східної і північної стіни.

Перспективи реставраціїРедагувати

Давніші дослідження Н. Лукомської так і не були втілені в життя.

Проте на рівні дипломної магістерської праці Ірини Гірняк під керівництвом Тетяни Максим'юк 2000 року були виконані натурні обстеження та пропозиція відтворення композиції Святоюрських барокових садів. Проте до реалізації ці матеріали не запрошені[10].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://web.archive.org/20040615210533/bepabuucyca.by.ru/tu/lviv.html
  2. http://vgolos.com.ua/articles/u_lvovi_vpershe_vidkryly_mytropolychi_sady_184558.html
  3. Лукомська Н. Сади ансамблю церкви св. Юра у Львові // Державний університет «Львівська політехніка». Наукові зошити кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів. — 1993. — №1. — стор. 51-68
  4. Тарас В. Святоюрський сад — літопис сакральної ландшафтної архітектури України // Галицька брама. — 2004. — №4-6 (112—114): Сади та парки Львова. — стор. 15-20
  5. Тарас В. Монастирські сади Галичини (Х — середина XIX ст.). — Львів, 2006, с. 83
  6. Majdecki L. Historia odrodów. — S. 147—175
  7. Mańkowski T. Lwowskie kościoły barokowe. — Lwów, 1932, — S. 101
  8. Архітектура Львова. Час і стилі XIII-XXI ст. — Інститут архітектури Національного університету «Львівська політехніка», видавництво «Центр Європи», Л., 2008
  9. Лукомська Н. Сади ансамблю церкви святого Юра у Львові, стор. 59
  10. Архітектура Львова. Час і стилі XIII-XXI ст. — Інститут архітектури Національного університету «Львівська політехніка», видавництво «Центр Європи», Л., 2008, стор. 165