Відкрити головне меню

Святослав Всеволодович (хрещене ім'я Михайло, також відомий як Святослав III) (після 1116 — 25 липня 1194) — князь новгородський (1140), турівський (1142, 1154-1155), волинський (1141-1146), буський (1146), сновський (?) (1151-1154), стародубський (?) (1155-1157), сіверський (1157-1164), чернігівський (1164-1177) з династії Рюриковичів, гілки Ольговичів. Великий князь київський з короткочасними перервами (1173-1194).

Святослав III Всеволодович
Svjatoslav Vsevolodovich.jpg
Великий князь київський
Правління 1174-1194
(з перервами)
Попередник Ярослав II Ізяславич
Наступник Рюрик Ростиславич
Інші титули Князь чернігівський
Князь новгородський
Князь турівський
Князь володимирський
Князь буський
Князь сновський
Князь стародубський
Князь сіверський
Біографічні дані
Імена Михайло
Народження Після 1116
Чернігів, Чернігівське князівство
Смерть 25 липня 1194(1194-07-25)
Берестя
Дружина Марія Василівна
Діти Олег, Мстислав, Всеволод
Династія Рюриковичі
Рід Ольговичі
Батько Всеволод II Ольгович
Мати Агафія (Марія) Мстиславівна
Медіафайли у Вікісховищі?

Син Всеволода II і Марії, доньки Мстислава Великого[1]. Організатор антиполовецької коаліції та воєначальник єдних з найбільших перемог над ними, зокрема Орельської операції (1184). Цілковита ліквідація половецької загрози не вдалася через нескоординовані виступи окремих князів[2]. Також відомий як правитель якому вдалося загальмувати розпад Київської держави і досягти стабілізації під кінець XII ст.[3].

БіографіяРедагувати

1141 року батько Святослава, ставши Великим князем Київським, надав йому Турів, а потім Володимир-Волинський, де він княжив до 1146 року. Відколи 1146-го в Києві вокняжився Ізяслав Мстиславич, він забрав у Святослава Волинь давши взамін 5 міст і Межибіжжя. У війні за Київ між Ізяславом і Юрієм Долгоруким (1148—52) Святослав підтримував останнього. По смерті Долгорукого (1157) Київ посів Ізяслав Давидович надавши Святославу Всеволодовичу Новгород-Сіверський.

1164-го у Чернігові помер Святослав Ольгович, Святослав посів його місце. Він перевів до Новгорода-Сіверського свого брата Олега Святославича і пообіцяв нагородити його братів Ігоря Святославича і Всеволода Святославича, але обіцянку не виконав. Коли ображені Святославичі у 1166-му спробували силою здобути обіцяне напустив на них половецьку орду. У 1170-х рр. прагнув оволодіти Києвом, і досяг свого влітку 1176, але 1180-го його вигнав Рюрик Ростиславич. Конфлікт із Рюриком був залагоджений компромісом: 1181 Святослав став київським князем, поступившись Ростиславичу Київською землею. У Пд. Русі почав правити дуумвірат глав князівських кланів Ольговичів і Ростиславичів смоленських, що дещо послабило міжкнязівські усобиці. Разом із Рюриком Ростиславичем очолював успішні походи на половців (1184, 1185).

Князювання в КиєвіРедагувати

  1. 6 вересня 1173 — 18/19 грудня 1173
  2. березень 1174 — квітень 1174
  3. 20 липня 1176 — кінець липня 1176
  4. серепень 1176 — січень 1181
  5. літо 1181 — 25 липня 1194

Сім'яРедагувати

 
Печатка Святослава Всеволодовича

ПриміткиРедагувати

Попередник
Ізяслав II Мстиславич
  Князь володимирський
1141-1146
  Наступник
Володимир Андрійович
Попередник
Мечислав Давидович
  Князь буський
1146
  Наступник
Володимирко Володарович
Попередник
Святослав Ольгович
  Князь сіверський
1157-1164
  Наступник
Олег Святославич
Попередник
Ярослав II Ізяславич
  Великий князь Київський
1174
  Наступник
Роман Ростиславич
Попередник
Святослав Ольгович
  Князь чернігівський
1164-1177
  Наступник
Ярослав Всеволодович
Попередник
Роман Ростиславич
  Великий князь Київський
1176-1181
вдруге
  Наступник
Рюрик Ростиславич
Попередник
Рюрик Ростиславич
  Великий князь Київський
1181-1194
втретє
  Наступник
Рюрик Ростиславич