Святослав Всеволодович (князь владимирський)
Святосла́в Все́володович (27 березня 1196 — 3 лютого 1252) — князь юр'євський (1214—1228 рр.), переяславський (1228 — до 1234? рр.), стародубський (1234—1238 рр.), суздальський (1238—1246 рр.), великий князь владимирський (1246—1252 рр.), син Всеволода Юрійовича Велике Гніздо і його дружини Марії.
| Святослав Всеволодович | ||
,_%D0%B8%D0%BB%D0%B8_%D0%AE%D1%80%D0%B8%D1%8F_II_(%D0%9C.%D0%A0._%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0,_%D0%A1.%D0%90._%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B0).jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1200 — 1205 | ||
| Попередник: | Ярослав Володимирович | |
| Наступник: | Костянтин Всеволодович | |
| 1208 — 1210 | ||
| Попередник: | Костянтин Всеволодович | |
| Наступник: | Мстислав Удатний | |
| ||
| 1214 — 1228 | ||
| Попередник: | князівство утворене | |
| ||
| 1228 — 1230 | ||
| Попередник: | Всеволод Костянтинович | |
| Наступник: | невідомо | |
| ||
| 1238 — 1246 | ||
| Попередник: | князівство виділено з Володимирського | |
| Наступник: | Андрій Олександрович | |
| ||
| 1246 — 1248 | ||
| Попередник: | Ярослав Всеволодович | |
| Наступник: | Михайло Ярославич Хоробрит | |
| ||
| 1248 — 1252 | ||
| Попередник: | князівство відновлене | |
| Наступник: | Дмитро Святославич | |
| Народження: |
27 березня 1196 Владимир  | |
| Смерть: |
3 лютого 1252 Юр'єв-Польський | |
| Поховання: | Собор святого великомученика Георгія | |
| Країна: |
Велике князівство Володимирське | |
| Хрещене ім'я: | Гавриїл | |
| Рід: | Рюриковичі (Юрійовичі) | |
| Батько: | Всеволод Юрійович Велике Гніздо | |
| Мати: | Марія Шварнівна | |
| Шлюб: |
Princess Eudokia of Muromd | |
| Діти: | Дмитро Святославич | |
Біографія
ред.Чотирирічною дитиною Святослав був посаджений на князювання в Новгороді, де пробув, з перервою, до 1210 р. Незадовго до смерті батько дав Святославу Юр'єв-Польський і Городець. У війні Костянтина Всеволодовича і смоленських Ростиславичів проти інших Всеволодовичів Святослав воював на боці братів. Незважаючи на поразку Всеволодовичів, переможці залишили Святославу Юр'єв. При Юрії Всеволодовичу Святослав брав участь у багатьох військових походах: проти волзьких булгар, новгородців, лівонців і мордви (в 1222 р.). У 1228 р. Святослав отримав від Юрія Переяслав-Руський.
Князь уцілів в битві на річці Сіті 4 березня 1238 року, отримав Суздаль від нового великого князя владимирського, Ярослава Всеволодовича, і правив там до 1246 р. У 1245 р Святослав їздив разом з Ярославом в Сарай за ярликом на княжіння, великий князь владимирський вирушив далі на схід, в ставку Великого хана, а Святослав повернувся в Суздаль.
Дізнавшись про смерть брата в Монголії, Святослав по праву старшого зайняв великий стіл, та роздав Ярославичам міста згідно із заповітом брата. Однак ті не хотіли бути підручними князями: у 1248 р. Михайло Ярославич Хоробрит наскоком зайняв Владимир і прогнав звідти дядька. У 1250 р Святослав зробив спробу повернути собі велике князювання, для чого відправився в Сарай, але нічого не домігся. Очевидно, князю був залишений Юр'єв-Польський, де він жив до самої смерті в пості і молитві. Похований Святослав Всеволодович в соборі святого великомученика Георгія, побудованому в 1230—1234, а над мощами його траплялися чудеса зцілення.
За старовинними святцями Святослав Всеволодович шанувався як святий
Сім'я і діти
ред.Дружина — княгиня Євдокія Давидівна Муромська, дочка князя Муромського Давида Юрійовича і його дружини княгині Февронії.
Свою дружину Євдокію князь Святослав відпустив в 1228 році в Борисоглібський монастир поблизу Мурома, де вона була пострижена в чернецтво 24 липня в свято Бориса і Гліба. У монастирі княгиня прожила до самої смерті і в ньому ж була похована, останки знаходяться там і зараз.
Мав сина Дмитра Святославича..
Джерела та література
ред.- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [1]. — Біла Церква, 2006.
- Куманин Л. Святослав (Гавриил) Всеволодович / Русский биографический словарь: Смеловский — Суворина / Изд. под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А. А. Половцова. — Санкт-Петербург: тип. товарищества «Общественная польза», 1909. — Т. 19. — 608 с.