Відкрити головне меню

Стефан Першомученик (грец. Πρωτομάρτυρας Στέφανος) — апостол, мученик. Ім'я в перекладі з грецької — корона. Християнський святий, один з перших християн. Диякон Єрусалимської християнської громади. Згідно з Біблією (Дії Апостолів) творив чудеса, переконливо проповідував про Христа. З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.

Стефан Першомученик
St-stephen.jpg
Мученик
Народився 1 століття
Помер близько 35 р., Єрусалим
Шанується Давньосхідні церкви, Римо-Католицька Церква, Православна церква, Греко-католицькі церкви
Медіафайли на Вікісховищі

МучеництвоРедагувати

Відповідно до розділу 6 Діянь апостолів Стефан був одним з семи перших дияконів Церкви. Після суперечки з членами синагоги, його схопили за богохульство проти Бога і Мойсея (Дії 6:11) і діяльності супроти Храму і Закону. Стефана судив синедріон. У своїй промові на суді (Дії 7) він звинуватив їх у переслідуваннях пророків, які говорили про гріхи нації, зраду та вбивство Ісуса Христа :

«… Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.» (Дії 7:51-53)

Тоді всі, що засідали в синедріоні накинулися на Стефана, вивели його за місто і каменували. Перед смертю він на небі «побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога», а також пробачив своїх убивць. Під час страти був присутній Савло (в майбутньому апостол Павло), який вартував одяг вбивць.

Передання та християнська традиціяРедагувати

Ім'я Стефана походить від грецького Стефанос, що означає «корона». Традиційно, Стефан зображається з мученицьким вінцем на голові. У східно-християнської іконографії він зображений у вигляді молодого, безбородого чоловіка з постригом, одягненим в одяг диякона. Рембрандт зобразив його муки у роботі «Побиття камінням святого Стефана».

Життя святого Стефана описано в популярному середньовічному творі «Золота легенда», збірці християнських легенд і цікавих фактів з життя святих авторства домініканця і єпископа Ґенуї Якова Ворагінського. Зокрема, з цього твору можна дізнатися про ще один варіант значення імені святого — на івриті воно означає «зразок», «модель», «шаблон», оскільки його мучеництво є зразком для наслідування для решти християн.

Віднайдення могилиРедагувати

Віднайдення могили Святого Стефана у 415 році описується в християнській літературі як «чудесне». Revelatio Sancti Stephani («Віднайдення мощів святого Стефана») є листом, написаним від першої особи священиком Луціаном з Кфарґамли на адресу Східної і Західної Церков, пізніше перекладеним на латинь і з вступним словом від Авітуса з Браґи. Луціан оголошує про віднайдення могили святого Стефана разом з похованнями Никодима і Рабі Ґамаліеля, члена синедріону і дядька Никодима.

Луціан пише, що місце поховання було йому вказав уві сні Ґамаліелем, який і поховав Стефана на власній земельній ділянці неподалік Єрусалиму, у Кафар-Гамалі («село Гамаліеля»). Ґамаліель з"являлвся уві сні Луціану ще декілька разів, оскільки Луціан хотів бути впевненим у тому, що послання йде від Бога. Згідно з розповіддю Луціана, у момент відкриття могили повітря наповнилося пахощами, немов в раю, і в окрузі зцілилися від хвороб і одержимості 73 людини. Залишки тіла (мощі) було перенесено до Сіонської церкви в Єрусалимі, проте частину мощів і декілька кісток Луціан передав Авітусу з Браґи, який перебував тоді в Палестині і відправив їх, разом з латинським перекладом листа Луціана, єпископу Браґи Балхонію. Віз реліквії Павло Орозій, який повертався на захід після Собору 415 року, на якому розглядалися звинувачення проти Пелагія і де він виступав з листом від святого Августина з засудженням пелагіанства. З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.

ПатронРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати