Святий Пій I (Мікеланджело)

«Святи́й Пій І» (італ. San Pio) — одна із чотирьох мармурових статуй, створених італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті бл. 1501 —1504 рр., для вівтаря Пікколоміні Сієнського собору[а]. Первинно ця скульптура мала називатися «Святий Августин».

«Святий Пій І»
Michelangelo, san pio 02.jpg
італ. San Pio
Творець: Мікеланджело Буонарроті
Час створення: бл. 1501 —1504 рр.
Розміри: 134 см
Висота: 134 см
Матеріал: мармур
Зберігається: Сієна, Італія
Музей: Сієнський собор
CMNS: «Святий Пій І» у Вікісховищі

Історія створенняРедагувати

Скульптура «Святий Пій І» призначалася для капели Пікколоміні у Сієнському собору. Мікеланджело підписав договір на п'ятнадцять статуй для вівтаря, які мали бути зроблені до 1504 року. Але тільки чотири статуї було виконано («Святий Павло», «Святий Петро», «Святий Григорій І» та «Святий Пій І»)[1].

Ні Вазарі, ні Кондіві не згадують про ці роботи Мікеланджело. Лоуренс Дженкенс, професор Орлеанського університету[2], вважає, що Мікеланджело сам міг ставитися до цих робіт як результатів юності та поспіху[3].

ОписРедагувати

Статуя зображає святого Пія. На голові святого — митра. Права рука піднята наче для благословення, а ліва рука притримує книгу та довгий одяг, щоб ступити крок. На плечах у нього плащ, скріплений фібулою.

Скульптура розташована на верхньому ярусі вівтаря, зліва, над «Святим Петром».

ПриміткиРедагувати

а. ^ Сам вівтар було замовлено Андреа Бреньо (італ. Andrea Bregno) на початку 1480-их років[3]
б. ^ Договір передбачав, що перш ніж приступити до роботи, Мікеланджело повинен був надати ескізи статуй на папері, щоб було «видно їхній одяг та жести (…) щоб можна було щось додати або забрати зайве за потреби»[4].
  1. Эрпель, 1990, с. 13.
  2. Lawrence Jenkens (англ.). www.finearts.uno.edu. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-24. 
  3. а б A. Lawrence Jenkens. Michelangelo, the Piccolomini and Cardinal Francesco's chapel in Siena Cathedral // The Burlington Magazine. — 2002. — Т. 144, вип. 1197 (грудень). — С. 752. (англ.)
  4. Hibbard, 1974, с. 50.

Для подальшого читанняРедагувати

(праці наведено хронологічно)

  • Friedrich Kriegbaum. Michelangelos Statuen am Piccolomini-Altar im Dom zu Siena // Jahrbuch der Preussischen Kunstsammlungen. — 1942. — Вип. 63. — С. 57 —78. (нім.)
  • Wilhelm R. Valentiner. Michelangelo's Piccolomini Statuettes and the Madonna in Bruges [1942] // Wilhelm R. Valentiner. Studies of Italian Renaissance Sculpture. — London, 1950. — С. 193 —223. (англ.)
  • Enzo Carli. Michelangelo e Siena. — Roma : Editalia, 1964. — 97 с. (італ.)
  • Harold R. Mancusi-Ungaro. Michelangelo: the Bruges Madonna and the Piccolomini altar. — London : New Haven and London, 1971. — 188 с. (англ.)

ДжерелаРедагувати

  • Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
  • Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
  • Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
  • Herbert von Einem; Ronald Taylor. Michelangelo = нім. Michelangelo (1959). — London : Methuen&Co Ltd, 1973. — 329 с. (англ.)
  • Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — ISBN 0-06-430056-0. (англ.)