Відкрити головне меню

Святецька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Святець.

Святецька волость
Центр Святець
Площа 11 877 (1885)
Населення 6074 осіб (1885)
Густота 46.8 осіб / км²

Станом на 1885 рік складалася з 37 поселень об'єднаних у 9 сільських громад. Населення — 6074 особи (2968 чоловічої статі та 3106 — жіночої), 872 дворових господарства[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 6064 5513
Приватної власності 5413 3794
Казенної власності 8
Іншої власності 368 301
Загалом 11877 9638

Основні поселення волості:

  • Святець — колишнє власницьке село при річці Колин за 60 верст від повітового міста, 2050 осіб, 299 дворів, 3 православні церкви, 2 каплиці, школа, 2 постоялих двори, 2 постоялих будинки, лавка, вітряний млин, винокурний завод.
  • Воронівці — колишнє власницьке село при річці Жерті, 510 осіб, 67 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Габрилівка (Гаврилівка) — колишнє власницьке село при річці Лежань, 770 осіб, 106 дворів, 2 православні церкви, католицька каплиця, постоялий будинок.
  • Довгалівка — колишнє власницьке село при річці Колин, 856 осіб, 61 двір, православна церква, постоялий будинок.
  • Ільківці — колишнє власницьке село при річці Жерті, 355 осіб, 51 двір, православна церква.
  • Москалівка — колишнє власницьке село при річці Колин, 342 особи, 51 двір, православна церква, постоялий будинок.
  • Немиринці — колишнє власницьке сел при річці Жерті, 320 осіб, 46 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Погорільці — колишнє власницьке село при річці Невкі, 125 осіб, 60 дворів, православна церква, постоялий будинок.

Волость після 1921 рокуРедагувати

18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також більшість волостей Кременецького повіту, більша частина Святецької волості (за винятком сіл Гриньки, Козачки, Осняки, що опинилися з польського боку кордону), відійшли до Старокостянтинівського повіту УСРР.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати