Вікіпедія

Свиридова Альона Валентинівна

російська співачка

Альона (Олена) Валентинівна Свиридова (уроджена — Леонова; нар.. 14 серпня 1962 року[2], Керч, Кримська область) — російська співачка, авторка пісень, композиторка, актриса, телеведуча. Член Союзу письменників РФ (2002)[3], Заслужена артистка РФ (2004)[4].

Свиридова Альона Валентинівна
рос. Алёна Валентиновна Свиридова
Основна інформація
Повне ім'я рос. Алёна Валентиновна Леонова
Дата народження 14 серпня 1962(1962-08-14)[1] (61 рік)
Місце народження Керч, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР, Білорусь і Росія
Професії акторка, співачка, композиторка, ведуча, поетка, письменниця, телеведуча
Освіта Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка
Інструменти вокал[d]
Жанри поп, рок-музика і джаз
Нагороди
Заслужений артист Росії
sviridova.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свиридова.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леонова.

Біографія ред.

Дитячі та юнацькі роки ред.

  Зовнішні зображення
  дідусь Альоны - Бур'янов Василь Маркович загинув у 1941 році був сапером[5]
  Алёна в детстве[6]
  Альона в дитинстві з батьками[7]
  Альона в юності[7]
  Альона з матір'ю[8]

Народилася 14 серпня 1962 року в Керчі (Крим).

Батько — Валентин В'ячеславович Леонов (1937—2001) — був військовим льотчиком служив на Півночі, помер у 64 роки.[9]

Мати — Віра Василівна Бур'янова (нар. 1938) — філолог, працювала на радіо, нині пенсіонерка.[10][11].

Дідусь — Бур'янов Василь Маркович (1916—1941) загинув у 1941 році, був сапером, йому було 25 років.[12]

Молодший брат — Олексій Валентинович Леонов (нар. 1971)[13] — випускник Київського інституту культури, працював на білоруському телебаченні, пише пісні, брав участь а рок-групі «Діти Леонова», працював у сестри адміністратором.[14][15][16][17]

У дитячому віці Олена з батьками переїхала жити до Отрадної Краснодарського краю, а потім — до Мінська. В Керчі залишилася жити її бабуся, у якої Олена проводила кожне літо.

Школу Альона Леонова закінчила в Мінську.

Потім закінчила музично-педагогічне відділення Мінського педагогічного інституту. Під час навчання вела вокальну студію і співала в жіночому вокально-інструментальному ансамблі при профкомі Мінського механічного заводу ім. С. В. Вавілова[18].

Початок кар'єри в Білорусі ред.

На початку кар'єри перебувала під впливом Енні Леннокс, у якої брала приклад, як вести себе на сцені, співати, виглядати[19].

Працювала концертмейстером і актрисою в Мінському драматичному театрі імені Горького.

Першою роллю Альони Леонової на сцені стала Алкмена у комедії Мольєра «Амфітріон».

Творча діяльність в Росії ред.

Після переїзду 1993 року з Мінська до Москви, за власним визнанням, на деякий час опинилася в ізоляції, без друзів і знайомих.

У цей складний період їй допоміг адаптуватися у столиці Росії сатирик Аркадій Арканов[20]. 1993 року на роботу в Москву Свиридову запросив директор Богдана Титомира — Юрій Ріпях. Побачив співачку-початківця на концерті в Мінську, на «розігріві» у Титомира, попросив касету, а через два тижні запропонував співробітництво[21]. У Москві Олена записала кілька пісень, які сама створила. На телевізійному фестивалі «Пісня-93» вийшла у фінал з піснею «Просто скінчилася зима». Отримала приз «Золоте яблуко» на фестивалі «Покоління-93».

Відеокліп «Рожевий фламінго» посів 1-е місце 1994 року на каналі «BIZ-TV».

У 1995 році «Дженерал рекордс» випустив дебютний компакт-диск «Рожевий фламінго»[22][23]. Кліпи на пісні «Ніхто, ніколи», «Рожевий фламінго», виступи в концертах з Валерієм Леонтьєвим і сольно приносять Свиридовій популярність. Далі були збірники «Вночі все інакше», «Лінії життя», «Сирена». Акторські роботи — мюзикли «Місячне світло» і «Три мушкетери», х/ф «Смерть за заповітом».

Працювала в театрі «Школа сучасної п'єси».

Двічі, у листопаді 1999 та березні 2008 року, еротичні фотосесії Свиридової публікувалися в журналі «Playboy»[24].

2002 року разом з Андрієм Макаревичем співачка випустила альбом «Гра в класики», що містить як авторські пісні, так і кавер-версії в стилі джаз і блюз відомих пісень, серед яких твори Ісаака Дунаєвського, Імре Кальмана, а також світовий хіт Джорджа Гершвіна «The Man I Love» («Коханий мій») у власному поетичному перекладі[25].

2002 року, ще не маючи російського громадянства, Свиридова вступила в Союз письменників РФ, ставши членом відділення поетів-піснярів[26].

1 вересня 2003 року Указом Президента РФ В. Путіна № 1025 Альона Свиридова була прийнята в громадянство Російської Федерації[27].

У листопаді 2004 року Свиридовій було присвоєно звання Заслужена артистка Російської Федерації. Почесний знак їй вручив міністр культури Олександр Соколов[28][29].

У лютому 2008 року співачка виступила з великим шоу; його музичну основу склав новий альбом «Сирена, або 12 історій, розказаних на світанку», який критика назвала «тонким і розумним»[30].

2011 року на концерті, влаштованому Першим каналом до 80-річчя з дня народження композитора Мікаела Таривердієва, Свиридова представила оригінальну вокалізацію вірша Михайла Свєтлова «У розвідці», відкривши, на думку провідного музичного вечора Максима Матвєєва, «нову, незвідану грань свого таланту»[31].

Всього випустила сім музичних альбомів[32].

Ювілейний концерт у Crocus City Hall ред.

7 листопада 2012 року в Крокус сіті холі відбувся ювілейний концерт Свиридової, приурочений до 20-річчя її професійної естрадної кар'єри. У концерті, зйомку якого вів Перший канал, також взяли участь друзі Свиридової — Лев Лещенко, Валерій Меладзе, Володимир Пресняков, Сергій Мазаєв, Денис Клявер, які підкреслювали, що Олена цікава їм і як жінка, і як співачка, і як автор. Музичний оглядач «Комерсанта» Борис Барабанов, який був присутній на шоу, зазначив сочинительский талант співачки, і засвідчив, що в «залі було менше людей, ніж хотілося б, але квітів несли більше, ніж можна було очікувати»[33]. Репортаж про концерт на Першому каналі в програмі «Да ладно!» супроводжувався скандалом і наступними претензіями Свиридової до авторів телепередачі, які в сюжеті надмірно, на думку Альони, сконцентрувалися на вік співачки та її черговому заміжжя[34][35]. Пізніше Перший канал приніс Свиридовій вибачення за «негарну історію» і в рамках тієї ж програми підготував інший телесюжет про ювілейний концерт, який відповідав очікуванням співачки[36][37].

Робота на телебаченні ред.

Особисте життя ред.

  Зовнішні зображення
  Алёна и Генри Пикок
  Алёна Свиридова и Дмитрий Мирошниченко
  Алёна Свиридова с сыном Григорием
  Алёна Свиридова и Давид Варданян
  Алёна Свиридова с сыном Василием
  Алёна Свиридова и Дмитрий Мирошниченко с сыном Григорием
  Первый муж Алёны - Сергей Свиридов и сын Василий[8]
  Алена Свиридова и ее первый муж Сергей Свиридов фото с загса
  первый муж Сергей Свиридов
  сын Василий
  • 1980 року вийшла заміж за Сергія Вікторовича Свиридова (нар. 1954), який зараз проживає в Канаді.
    • син — Василь Сергійович Свиридов (нар. 1983), навчався в Московській школі № 57[40] і в Канаді. Програміст, живе у Ванкувері, Канада, разом зі своїм батьком.
  • 1998 року вийшла заміж за громадянина США, співробітника американського посольства в РФ Генрі Пікока. Весілля відбулося на острові Антигуа в Карибському морі[41].
  • З 2003 по 2007 роки цивільний чоловік — Дмитро Миколайович Мірошниченко (нар. 11 липня 1982; Кривий Ріг) — колишній манекенник, власник агентства з організації свят, вів на ТНТ передачу Бінг-лото". Познайомилися і почали зустрічатися на реаліті-шоу «Гарем» у Кенії 2002 року, Дмитро вибув з проекту і поїхав додому, взяв у Альони номер телефону, вона відповіла тільки через два тижні. Альона повернулася до Москви, подзвонила йому і запросила в гості, вони зустрілися і провели ніч разом. Дмитро жив і працював у Києві, але їздив до Альони в різні міста, де вона гастролювала. Потім вона завагітніла, і хотіла зробити аборт, але Дмитро умовив її залишити дитину, приїхав до неї на Остоженку і став з нею жити. Він був присутній на пологах і перерізав пуповину своєму синові Гриші. Наполіг на тому, щоб Альона перевезла свою маму до Москви, і з нею посварився через те, що мама приходила без запрошення і сиділа біля них годинами. Альона, будучи старшою і заможнішою Дмитра, часто вирішувала питання самостійно і демонстративно, показувала йому свою перевагу, а до його думки вона не дослухалася, він терпів і поступався. Кожна сварка закінчувалася тим, що йому Альона виставляла його з речами за двері, показувала силу, хотіла, щоб він вів себе так, як вона хоче, тому вони й розійшлися.[42]
  • 28 вересня 2012 року на шоу «Нехай говорять» (Перший канал) Альона представила своїм новим супутником 36-річного Давида Варданяна (нар. 1976).

Факти ред.

  • Другий кліп співачки «Ніхто, ніколи» (режисер Михайло Хлебородов) на фестивалі «Покоління-93» посів перше місце за роботу режисера і оператора. Олена отримала нагороду «Золоте Яблуко» за створення кращого жіночого образу на естраді
  • Кліп на пісню «Рожевий фламінго» (режисер Михайло Хлебородов) посів перше місце на конкурсі відеокліпів Biz-TV в 1994 році
  • У фільмі 1998 року «Любов зла» виконала пісню «Справжня чоловіча любов»
  • За визнанням співачки, зробленому у віці 50 років, з 18 років вона постійно має одну і ту ж вагу — 58 кг[46].
  • В інтерв'ю журналу «Allure» (2012) Свиридова повідомила, що регулярно робить ін'єкції ботокса, її захопленнями є пілатес в студії Ілзе Лієпи та латиноамериканські танці[47].
  • З 2016 року Свиридова є членом Громадської ради з будівництва Кримського мосту[48].

Визнання ред.

Має три статуетки російської музичної премії «Золотий Грамофон»: 1996 — «Бідна овечка», 1999 — «Ой», 2001 — «Моє серце»

Дискографія ред.

1. 1994 «Рожевий фламінго»

  1. Рожевий фламінго
  2. Ваші пальці пахнуть ладаном
  3. Я стану вітром
  4. Блюз
  5. Ніхто — ніколи
  6. Висота
  7. Голос у ночі
  8. Ти тут
  9. Просто скінчилася зима
  10. Світлий мій сон
  11. У місті N
  12. Наступного разу

2. 1997 «Вночі все інакше»

  1. Бідна овечка
  2. Якщо ти захочеш
  3. Два ангела
  4. Місячне світло
  5. Старий полковник
  6. Карменсита
  7. Вночі все інакше
  8. Примарний герой
  9. Щастя моє
  10. Колискова
  11. Буде так завжди

3. 2000 «Лінія життя»

  1. Ой
  2. Справжня чоловіча любов
  3. Це ж я
  4. Дай мені слово
  5. Лінія життя
  6. Тут
  7. Як добре
  8. Вставай
  9. Північна зірка
  10. Жасмин

4. 2002 «Гра в класики»

  1. Якщо все не так
  2. Без нього
  3. Що зі мною
  4. Коханий мій
  5. Моє серце
  6. Літо
  7. Самба минулої любові
  8. Це ж я (ремейк)
  9. Манічка
  10. Дзюрчать струмки
  11. Містер Ікс
  12. Без нього (ремікс)

5. 2003 «Просто скінчилася зима»

  1. Без нього
  2. Рожевий фламінго
  3. Якщо ти захочеш
  4. Літо
  5. Ой
  6. Ніхто-ніколи
  7. Це ж я
  8. Буде так завжди
  9. Тут
  10. У місті N
  11. Що зі мною
  12. Примарний герой
  13. Самба минулої любові
  14. Лінія життя
  15. Бідна овечка
  16. Я стану вітром
  17. Жасмин
  18. Просто скінчилася зима

6. 2008 «Сирена або 12 історій, розказаних на світанку»[49]

  1. Істота
  2. 17 років
  3. Поки
  4. Можна
  5. Сирена
  6. Не дам сумувати
  7. Знайду тебе
  8. Колискова self
  9. Невагоме
  10. Як же бути
  11. Падав сніг
  12. Шу-бі-ду

7. 2017 «Місто-річка»

  1. Поранений
  2. Травушка
  3. Рожевий фламінго
  4. Тілом і душею
  5. Я занадто багато знаю
  6. Бідна овечка
  7. C'est la vie
  8. Літачок
  9. Старий полковник
  10. Буде так
  11. Просто скінчилася зима
  12. Шу-бі-ду
  13. Не дам сумувати
  14. Сніжинки

Кліпи ред.

  1. 1992 «Висота»
  2. 1993 «Ніхто ніколи» (режисер Михайло Хлебородов)
  3. 1994 «Рожевий фламінго» (режисер Михайло Хлебородов)
  4. 1995 «Ваші пальці пахнуть ладаном» (режисер Іван Диховічний)
  5. 1995 «Самотня гармонь» («Старі пісні про головне»)
  6. 1996 «Бідна овечка» (режисер Федір Бондарчук, оператор Максим Осадчий)
  7. 1996 «Пісенька про ведмедів» («Старі пісні про головне 2»)
  8. 1997 «Два ангела»
  9. 1997 «Місячне світло»
  10. 1997 «Пісня прощення» — дует з Левом Лещенко (російськомовна кавер-версія пісні «Манчестер — Ліверпуль») («Старі пісні про головне 3»)
  11. 1997 «Надія» — у складі зірок «Старих пісень про головне — 3»
  12. 1999 «Ой»
  13. 2001 «Це ж я»
  14. 2001 «Моє серце не вільно»
  15. 2002 «Коханий мій»
  16. 2003 «Я занадто багато знаю»
  17. 2005 «Все, тому що ти»
  18. 2006 «Червоноока»
  19. 2008 «Поки»
  20. 2010 «Можна»
  21. 2012 «c'est la vie»
  22. 2016 «Істота»
  23. 2016 «Літачок»
  24. 2017 «Поранений»
  25. 2018 «Травичка» (режисер Алан Бадоєв)

Фільмографія ред.

  1. 1995 «Старі пісні про головне» — вчителька
  2. 1996 «Старі пісні про головне 2» — продавщиця ялинок
  3. 1997 «Старі пісні про головне 3» — диктор у випуску «Новин»
  4. 2005 «Три мушкетери» (новорічний мюзикл) — Атос
  5. 2006 «Смерть за заповітом» — Ірина Воронова
  6. 2009 «Сирена. Live!» (відеоверсія концерту, що відбувся 08.02.2008 в МХАТ ім. Горького, DVD Квадро-Диск)
  7. Вороніни — подруга Віри (354)

Бібліографія ред.

  • 2007 Алена Свиридова. Чемоданное настроение. — М.: Эксмо, 2007. ISBN 5-699-19724-9

Література ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Discogs — 2000.
  2. ↑ Указ Президента РФ от 01.09.2003 N 1025 О приеме в гражданство Российской Федерации. Архів оригіналу за 15.10.2013. Процитовано 28.08.2018.
  3. ↑ Подарит поклонникам по «Чемодану» [Архівовано 26 червня 2018 у Wayback Machine.] — Музыкальная правда — № 4, 10 февраля 2006(рос.)
  4. ↑ Указ Президента РФ от 04.03.2004 N 298 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». Архів оригіналу за 11.08.2014. Процитовано 28.08.2018.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ За Свиридовой в роддом приехал возлюбленный[недоступне посилання]
  11. ↑ Алена Свиридова: интервью журналу «Единственная». Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:1w9S97bPUAcJ:https://ria.ru/weekend_lifestyle/20121109/778976988.html+&cd=2&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=opera
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Пусть говорят — Се ля ви Алёны Свиридовой — Первый канал. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2018.
  19. ↑ Вертинский мог бы стать моим другом, братом, возлюбленным - Известия. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 12 березня 2013.
  20. ↑ Очень личный вечер Алёны Свиридовой | Musecube. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2018.
  21. ↑ Алена Свиридова (биография и фотоподборка). Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  22. ↑ Дебютная пластинка [Архівовано 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // KP.RU
  23. ↑ Алена Свиридова: авантюристка по натуре. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 28 серпня 2018.
  24. ↑ Алена Свиридова — Фотосессии [Архівовано 28 серпня 2018 у Wayback Machine.] //all-stars.su
  25. ↑ Discogs.com: Алена Свиридова — Игра В Классики (CD 2002). Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 27 березня 2022.
  26. ↑ Алёна — поэт песенник [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.] // KP.RU
  27. ↑ Указ Президента РФ от 01.09.2003 N 1025 «О приёме в гражданство Российской Федерации». Архів оригіналу за 15.10.2013. Процитовано 28.08.2018.
  28. ↑ Алёна Свиридова и Ольга Дроздова стали Заслуженными артистами РФ — Новые Известия. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2018.
  29. ↑ Алёна Свиридова стала заслуженной артисткой России | Гуру Кен Шоу: всё о шоу бизнесе. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  30. ↑ Ъ-Online - Алёна Свиридова запела мужскими голосами. Архів оригіналу за 10 березня 2013. Процитовано 26 лютого 2013.
  31. ↑ Вечер музыки Микаэла Таривердиева. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 28 серпня 2018.
  32. ↑ Алёна Свиридова выпустила 7 музыкальных альбомов [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // KP.RU
  33. ↑ Ъ-Online — Алена Свиридова запела мужскими голосами. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 28 серпня 2018.
  34. ↑ Первый канал довел Алену Свиридову до рыданий. Архів оригіналу за 30 березня 2013. Процитовано 28 серпня 2018.
  35. ↑ alenasviridova: Желтый цвет первого канала. Архів оригіналу за 10 березня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  36. ↑ Первый канал извинился перед Алёной Свиридовой. Lenta.ru. Архів оригіналу за 11 березня 2013. Процитовано 10 березня 2013.
  37. ↑ Юбилейный концерт Алены Свиридовой. Первый канал. 24.11.2012. Архів оригіналу за 11.03.2013. Процитовано 10 березня 2013.
  38. ↑ Алёна Свиридова: «Теперь парни, наконец, поймут, что чувствуют женщины» — ИМПЕРИЯ МУЗЫКИ. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 12 березня 2013.
  39. ↑ Свиридова нашла любовь в «Гареме». Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 28 серпня 2018.
  40. ↑ Алена Свиридова дала детям свободу. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  41. ↑ «Алёна Свиридова: Свадьба на Антигуа» [Архівовано 30 липня 2018 у Wayback Machine.] — Газета «Музыкальная правда» № 19 от 22.05.1998
  42. ↑ Дмитрий Мирошниченко: «Нас развела мама Свиридовой» [Архівовано 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // 7Дней.ру
  43. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  44. ↑ Свиридова бросила мужа[недоступне посилання з червня 2019]
  45. ↑ Алена Свиридова хочет завести третьего ребёнка. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  46. ↑ Алёна Свиридова раскрыла тайну неувядающей красоты // НТВ.Ru. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 1 травня 2013.
  47. ↑ Аттестат зрелости стр. 2 | Секреты звезд | Макияж и прически звезд на сайте о красоте | Allure. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2018.
  48. ↑ Создан Общественный совет по строительству моста через Керченский пролив. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  49. ↑ Рецензия на альбом. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 28 серпня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свиридова_Альона_Валентинівна&oldid=39986897