Свержин Володимир Ігорович
| Володимир Свержин | ||||
|---|---|---|---|---|
 на фестивалі фантастики «Зоряний міст» у 2008 році | ||||
| Ім'я при народженні | Володимир Ігорович Фідельман | |||
| Псевдонім | Свержин, Фідель | |||
| Народився |
9 лютого 1965 Харків | |||
| Помер |
5 квітня 2020 (55 років) СПб, РФ | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | єврей | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1997 — | |||
| Напрямок | фантастика | |||
| Жанр | історичне фентезі | |||
|
| ||||
 Свержин Володимир Ігорович у Вікісховищі | ||||
Володи́мир Све́ржин (9 лютого 1965, Харків — 5 квітня 2020, Санкт-Петербург), справжнє ім'я Володимир Ігорович (за деякими даними - Ізраїлевич) Фідельман[1] — український письменник-фантаст, який писав російською мовою. З 2014 року проживав у РФ. За власними словами — «антимайдановець», «колабораціоніст», учасник "московського «З'їзду сепаратистів» (2016). Участь у Війні на Донбасі на боці бойовиків не підтверджується жодними доказами, окрім його власних слів у інтерв'ю російським ЗМІ.
Біографія ред.
Володимир Свержин народився 9 лютого 1965 у м.Харків. У 1981 році був виключений зі школи «за хуліганство». Деякий час працював на харківських заводах. Середню освіту здобув у школі робітничої молоді.
Був призваний до армії, служив на Балтійському флоті. Після армії працював у Харківському оперативному з'єднанні, в ХТТУ, вчився на історичному факультеті Харківського державного університету, був активним учасником політичних подій 1987—1991 років, працював журналістом, охоронцем, начальником служби охорони, спеціалістом з геральдики.
З 1995 р. Володимир Свержин — президент Науково-дослідницького Центру Експериментальної Історії розвитку цивілізації. Представник Геральдичної Палати (Україна) та Російської Геральдичної Колегії зі Східної України, майстер клинка, інструктор Федерації контактного карате, член Міжнародної Професійної Конфедерації каскадерів.
В 2014 році оголосив про своє несприйняття Євромайдану. З початком бойових дій на Донбасі перейшов на сторону ворога і «вступив» (з його власних слів) в так звану «армію Новоросії», де начебто служив офіцером (в базі даних «Миротворець» на момент написання статті був відсутній, імовірно, участь у реальних бойових діях проти України - голослівна, «фентезійна», альтернативно-історична, що цілком в дусі творчого методу автора).
В 2016 взяв участь у так званому «Всесвітньому з'їзді сепаратистів» (Діалог націй [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]) у Москві, на якому дав дуже сумнівне в сенсі правдивості інтерв'ю «Справа солдата» [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] Літературній Газеті, Жив у Санкт-Петербурзі та Москві.[2]
В 2018 році був внесений в базу даних "Миротворець" як член виборчої комісії на дільниці № 105 на незаконних виборах в ТО Криму від "Російської партія садоводів" (що видається сумнівним, беручи до уваги іронічно-зверхнє відношення до фізичної праці більшості його літературних персонажів).
Мав хворобу серця, від якої помер у Санкт-Петербурзі на початку епідемії Ковід-19.
Творчість ред.
У березні 1982 року Володимир Свержин дебютував на щорічному семінарі молодих авторів при харківському відділенні Спілки Письменників.
Романи Свержина можна віднести до пригодницької фантастики з елементами альтернативної історії. Автор найбільш відомий за циклом «Інститут експериментальної історії». Книги автора видавались більше всього в РФ.
Романи ред.
Назви творів наведені російською мовою
Цикл «Інститут експериментальної історії» ред.
- 1997 «Ищущий битву»
- 1997 «Закон Единорога»
- 1997 «Колесничие фортуны»
- 2001 «Трёхглавый орёл»
- 2002 «Все лорды Камелота»
- 2002 «Крестовый поход восвояси»
- 2003 «Чего стоит Париж?»
- 2004 «Воронья стража»
- 2005 «Сеятель бурь»
- 2006 «Железный сокол Гардарики»
- 2007 «Время наступает»
- 2008 «Фехтмейстер»
- 2009 «Лицо отмщения»
- 2009 «Сын погибели»
- 2010 «Внутренняя линия»
- 2012 «Башни земли Ад»
- 2012 «Заря цвета пепла»
Цикл «Нишпорка для феї» ред.
Окремі твори ред.
- 1999 «Марш обреченных»
- 2011 «Война ротмистра Тоота» (Міжавторський цикл «Населений острів» за однойменним романом братів Стругацьких)
- 2012 «Мир ротмистра Тоота» (Міжавторський цикл «Населений острів» за однойменним романом братів Стругацьких)
Премії ред.
Примітки ред.
- ↑ Фантасти сучасної України (довідник) = Фантасты современной Украины (справочник). — Харків : «Инвестор», 2007.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання ред.
- Свержин Володимир Ігорович (рос.) — бібліографія на сайті Лабораторія фантастики
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |