Відкрити головне меню

Свенцянський прорив (9 вересня (27 серпня) — 19 вересня (2 жовтня) 1915) — невдала спроба наступальної операції військ 10-ї армії Імперської армії Німеччини проти російської імператорської 10-ї армії генерала Радкевича Є. О. в районі Свенцян на Східному фронті за часів Першої світової війни.

Свенцянський прорив
Schlacht bei Wilna
Віленська операція
Східний фронт
Cossak Charge c1915.jpg
Атака російської козачої кінноти. 1915
Дата: 9 вересня (27 серпня) — 19 вересня (2 жовтня) 1915
Місце: Свенцяни (сучасна Литва)
Результат: зрив спроби глибокого прориву німецької армії
Сторони
Антанта:
Flag of Russia.svg Російська імперія
Четверний Союз:
Німецька імперія Німецька імперія
Командувачі
Росія Радкевич Є. О. Німецька імперія Герман фон Ейхгорн
Військові формування
Росія Західний фронт
Росія 10-та армія
Німецька імперія 10-та армія
Карта операції
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Свенцянский прорыв и его ликвидация

ІсторіяРедагувати

Після опанування російської фортеці в Ковно, в ході Віленської операції німецька армія була зупинена, але північніше Вільно між 5-ю та 10-ю російськими арміями утворився розрив.

Командувач 10-ї німецької армії генерал-полковника Г.фон Ейхгорн здійснив спробу глибоким охопленням обійти Вільно з півночі та оточити армію Радкевича Є. О..

8 вересня чотири німецькі кавалерійські дивізії генерала Гарньє за підтримки двох піхотних дивізій, вклинились у стик між 10-ю та 5-ю арміями. Спочатку німецьке ударне угруповання мало успіх, 1(14) вересня вони зайняли Вілейку і підійшли до Сморгони, Молодечно, в ході рейду тилові структури російської армії знищувались, залізничні споруди руйнувались. Німецькі кавалеристи дійшли до Мінська і навіть перерізали шосе Мінськ — Смоленськ.

Однак, у ході битви, що спалахнула, зав'язалися запеклі зустрічні бої, в яких російські війська зуміли утримати свої позиції. 15-16 вересня російські війська завдали контрудар по німецькій кінноті й відкинули її до озера Нароч.

До 19 вересня (2 жовтня) Свенцянський прорив був ліквідований, і фронт стабілізувався на лінії озеро Дрісвяти — озеро Нароч — Сморгонь — Пінськ — Дубно — Тернопіль. Обидві сторони перейшли до позиційної оборони.

ПідсумокРедагувати

Свенцянскій прорив мав велике значення для німецької армії на Східному фронті. Перш за все російська армія втратила останню рокадну залізничну магістраль, яка перебувала в її руках після залишення Польщі, залізниці, яка йшла від Двінська через Вільно. У кампанії 1916 року цей фактор не дозволить Ставці Верховного Головнокомандувача перекидати резерви з фронтів, розташованих на північ від Полісся, на Південно-Західний фронт, який вів наступ у Луцькому прориві. Німецьке командування спромоглося здійснювати перегрупування набагато раніше російських, що дозволяло австро-німецьким військам організовано відбивати російські удари, маючи менші за чисельністю сили.

З іншого боку, Гінденбург і Людендорф не досягли своєї головної мети в ході стратегічного наступу 1915 року — знищення російських армій у «котлах». Маючи чисельну перевагу, значну різницю в якісній підготовці резервів і, нарешті, зовсім непорівнянну перевагу в боєприпасах, німці не змогли створити жодного «котла». Останній шанс для німців — прорив на Вільно — Свенцяни потужним ударом у стик між російськими фронтами — також не увінчався успіхом. Кайзерівська армія запізнилась із початком Свенцянської операції як мінімум на місяць, бо в липні-серпні 1915 року головні сили армій Північно-Західного фронту вже встигли вийти з оточення в Польщі, а німці до осені втратили ініціативу.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
Джерела

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати