Свенцицька Еліна Михайлівна
| Еліна Михайлівна Свенцицька | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
16 квітня 1960 (64 роки) Самара  СРСР | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | ДонНУ | |||
| Заклад | ДонНУ | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
| Жанр | поезія, проза | |||
|
| ||||
Е́ліна Ми́хайлівна Све́нцицька (нар. 16 липня 1960, Самара, нині — Росія) — українська письменниця, філолог, профессор Донецького національного університету ім. В. Стуса[1], професор кафедри слов'янської філології та журналістики [2] Інституту філології та журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Поезію пише українською мовою, а прозу — російською[1].
Біографія ред.
Закінчила філологічний факультет Донецького національного університету та аспірантуру[1]. Доктор філологічних наук (дисертація «Специфіка художнього слова у творчості молодших символістів та сучасні проблеми її вивчення»), професор кафедри російської літератури ДНУ ім. В. Стуса[3].
Автор статей про твори Олександра Блока, Вячеслава Іванова, Анни Ахматової та інших. Лауреат Фестивалю малої прози імені Тургенєва (1998)[3]. Її твори друкувалися в журналах: «Новая юность» (Москва), «Новое литературное обозрение» (Москва), «Хрещатик» (Київ), «Collegium» (Київ), «Донбасс» (Донецьк), «Дикое поле» (Донецьк)[4].
Лауреат першої премії Фестивалю малої прози у Москві, премії Української бібліотеки м. Філадельфія (США), літературної премії ім. Леоніда Вишеславського «Планета поета»[4].
Творчість ред.
- Свенцицкая Э. Из жизни людей. — Донецк : Лебедь, 1995. — 150 с.(рос.)
- «Пустельні риби»
- Свенцицкая Э. Простите меня. — Донецк : Кассиопея, 1999. — 88 с.(рос.)
- «Білий лікар»
- Свенцицкая Э. Концепции слова и младшие символисты. — Донецк : ДонНУ, 2005. — 265 с.(рос.)
- Свенцицкая Э. На белом коне: сборник рассказов. — 2012.(рос.)
- Свенцицкая Э. Проза жизни. — Донецк : Донбасс, 2011. — 76 с.(рос.)
- Свенцицкая Э. Триада рая. Проза жизни: Повесть и рассказы. — Киев : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2012. — 368 с.(рос.)
- Свенцицкая Э. Мои шедевры. — Киев : «Каяла», 2016. — 272 с. — (Современная литература)(рос.)
- Свенцицька Е. Час збирати каміння [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Свенцицька Е. Український реквієм [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Свенцицкая Э. Единственный свидетель [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Свенцицька Е. Речі, що лишилися від дому [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Еліна Свенцицька: «Ці вірші - це листи з Донецька, який є в моєму серці» [Архівовано 14 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Еліна Свенцицька: «Кожна людина тягне на собі щось, і це не трагедія» [Архівовано 14 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ а б в Еліна Свенцицька. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 4 травня 2015.
- ↑ ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИКЛАДАЧІВ КАФЕДРИ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ | Таврійський національний університет імени В. И. Вернадського. www.tnu.edu.ua. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
- ↑ а б Элина Свенцицкая прозаик [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Свенцицька Еліна. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.