Саша Тодич

сербський футболіст

Саша Тодич ((серб. Саша Тодић, Saša Todić), нар. 26 березня 1974, Зренянин, СФРЮ) — сербський футболіст, воротар. Зараз — головний тренер воротарів у клубі «Воєводина».

Ф
Саша Тодич
Особисті дані
Народження 26 березня 1974(1974-03-26) (50 років)
  Зренянин, СФРЮ
Зріст 186 см
Вага 81 кг
Громадянство Сербія Сербія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1992—1993 Сербія та Чорногорія «Пролетер»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993—2000 Сербія та Чорногорія «Пролетер» 128 (-?)
1994—1995 Сербія та Чорногорія «Ястребац» 13 (-?)
2000—2005 Сербія та Чорногорія «Воєводина» 123 (-?)
2005—2009 Україна «Таврія» (Сімферополь) 47 (-65)
2009 Україна «Кримтеплиця» 7 (-9)
2010 Сербія «Новий Сад» 3 (-1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2014– Сербія «Тимок»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 2 листопада 2016.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра ред.

Його батько також грав у футбол, тому Саша пішов по його стопах[1]. На батьківщині в Сербії виступав за команди «Пролетер», «Ястребац» та «Воєводина» з міста Новий Сад.

У січні 2006 року перейшов у сімферопольську «Таврію», підписавши трирічний контракт[2]. Також міг перейти в російську «Том» з Томська[3]. У чемпіонаті України дебютував 5 березня 2006 року о матчі проти донецького «Шахтаря» (1:1)[4], в цьому матчі на 79 хвилині він пропустив гол від поляка Маріуша Левандовського. У «Таврії» став автором унікального рекорду, відбивши 75 відсотків пенальті, призначених у ворота його команди[5]. За підсумками голосування офіційного сайту «Таврії» Тодич став найкращим в першій половині сезону 2006/07 років[6].

Взимку 2009 року перейшов в «Кримтеплицю» з Молодіжного, підписавши річний контракт, а також Саша в команді став тренером воротарів[7]. Тодич став другим легіонером в історії команди після івуарійця Сулеймана Діабі. Всього за команду провів 7 матчів і пропустив 9 голів. Влітку 2009 року залишив клуб і завершив кар'єру гравця[8].

Влітку 2009 року все ж перейшов в клуб «Новий Сад». Хоча у нього були пропозиції від «Банату» та клубу «Спартак Златибор Вода», також йому пропонували працювати в структурі «Таврії»[1]. У команді дебютував тільки 13 листопада 2010 року в домашньому матчі проти «Младості» з міста Лучани (3:0)[9]. У клубі він також обіймає посаду тренера[10].

Кар'єра в збірній ред.

Був кандидатом до національної збірної Сербії та Чорногорії[6].

Особисте життя ред.

Дружина Весна, дочка Саня, син Стефан[11].

Примітки ред.

  1. а б Saša Todić: Vojvodina je moja velika ljubav i nadam se da ću se jednog dana vratiti! (серб.). fkvojvodina.com. 06.09.2009. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  2. «Тавря» вірить у Тодича (рос.). Офіційний сайт УЄФА. 20.01.2006. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  3. Саша Тодич: «Поки „Таврії“ не вистачає зіграності, але це справа часу» (рос.). UA-Футбол. 19.04.2006. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  4. Протоколи всіх матчів чемпіонату України (рос.). Український футбол від Олексія Кобизева. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  5. Антикілер Саша Тодич (рос.). СпортОгляд. 26.05.2006. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  6. а б Саша Тодич: «А чому б не замахнутися на трофей?» (рос.). UA-Футбол. 01.12.2006. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  7. Абляметов, Світличний та Тодич стали повноцінними гравцями «КТ» (рос.). UA-Футбол. 09.02.2009. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  8. Саша Тодич залишив «Кримтеплицю» (рос.). Сайт уболівальників СК «Таврія». 15.07.2009. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  9. Протокол Матчу (нім.). transfermarkt.de. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  10. Профіль (серб.). prvaligasrbije.com. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 
  11. Саша Тодіч: «З "маленькими" клубами "Таврія" завжди грає важко». UA-Футбол. 28.03.2007. Архів оригіналу за 25.03.2012. Процитовано 17.12.2010. 

Джерела ред.