Са́ша Но́ем Баро́н Ко́ен (англ. Sacha Noam Baron Cohen) (нар. 13 жовтня 1971) — британський комедійний актор, відомий завдяки своїм дуже успішним персонажам: Ali G (MC та гангстер), Борат Саґдієв (казахський репортер) і Бруно (австрійський гомосексуал — ведучий fashion-шоу). Як і його кумир Пітер Селлерс, Барон Коен використовує різні акценти і обличчя своїх персонажів. В образі своїх персонажів він взаємодіє з людьми, які нічого не підозрюють, і висміює їх. З приводу цих взаємодій The Observer писав: «Його кар'єра була побудована на тому, щоб розводити людей, зберігаючи при цьому незворушне обличчя».

Саша Барон Коен
Sacha Baron Cohen
англ. Sacha Noam Baron Cohen
Sacha Baron Cohen, 2011.jpg
Народився 13 жовтня 1971(1971-10-13)[1][2][3] (51 рік)
Гаммерсміт, Гаммерсміт і Фулем, Великий Лондон, Англія, Велика Британія
Громадянство Велика Британія
Релігія юдаїзм[4]
Діяльність кіноактор, комік, кінопродюсер, актор озвучування, сценарист, телепродюсер, актор, продюсер, знаменитість, модель, телеактор
Alma mater Коледж Христа і Haberdashers' Aske's Boys' Schoold
Роки діяльності з 1995 — тепер. час
У шлюбі з Айла Фішер
Батьки Gerry Baron Cohend[5]
Daniella Naomi Cohend[5]
Брати / сестри Erran Baron Cohend
Провідні ролі Борат
Ali G
IMDb nm0056187
Нагороди та премії
«Золотий глобус»: за найкращу чоловічу роль — комедія або мюзикл (2006)

CMNS: Саша Барон Коен
Sacha Baron Cohen
у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Саша Барон Коен народився 13 жовтня 1971 року в єврейській сім'ї в Гаммерсміті, Лондон. Батьки — Джеральд і Даніела Барон Коен. Батько тримав магазин чоловічого одягу. Саша почав грати на сцені ще в час навчання в коледжі. У 1994 році з'явився в телепередачі «The Word» на Channel 4 в образі албанського репортера Крісто, який пізніше трансформувався в казахського журналіста Бората Саґдієва. Ще одним сценічним образом Коена є репер Алі Джі. У цьому амплуа артист веде свою програму на MTV, брав участь у зйомках декількох фільмів (він озвучував лемура Джуліана в анімаційній стрічці «Мадагаскар») і музичних кліпів, у тому числі знявся в ролику Мадонни «Music». Іншим сценічним персонажем Коена є австрійський гомосексуал Бруно — ведучий fashion-шоу.

Актор повинен був зіграти Фредді Мерк'юрі в проєкті, вихід якого був запланований на 2014 рік, але покинув проект через творчі розбіжності з учасниками групи Queen.

На церемонії вручення премії Оскар 2016 Саша Барон Коен знову з'явився в образі свого персонажа Алі Джі.

Інші роботи Барона Коена включають озвучування короля Жюльєна XIII в серії мультфільмів «Мадагаскар» (2005—2012) і поява в таких фільмах як «Рікі Боббі: Король дороги» (2006), «Свіні Тодд, демон-перукар з Фліт-стріт» (2007), «Хранитель часу» (2011) і «Знедолені» (2012). Він знявся в епізодичній ролі ведучого новин Бі-бі-сі у фільмі «Телеведучий 2: І знову здрастуйте» (2013). У 2016 році Барон Коен у тандемі з Марком Стронгом у новому фільмі «Брати з Ґрімсбі» висміював уже звичаї стереотипного лондонського робітничого класу. Саша зіграв тупуватого футбольного фаната, а Марк — його брата, спецагента, який провалив завдання. Разом ця парочка повинна вберегти країну від смертельної загрози. У цьому ж році Коен знявся у фільмі «Аліса в Задзеркаллі». У 2018 році він виступив автором міні-серіалу «Хто є Америка?», де так само виконав кілька головних ролей, за що був номінований на премії «Золотий глобус» у категорії «Кращий актор в телевізійному серіалі — комедія або мюзикл» і три «Еммі». У 2019 Барон Коен зіграв Елі Коена, який володіє умінням моментально міняти образ, у міні-серіалі від Netflix «Шпигун». Ізраїльський розвідник пробрався навіть до близького кола сирійського уряду. Виявилося, що Коен вельми комфортно почуває себе в жанрі історичної драми і вміє бути серйозним. Він був номінований на «Золотий глобус» у номінації «Кращий актор — міні-серіал або телефільм».

Брат Саші Ерран Барон Коен — композитор і трубач. Написав музику пісні «О Казахстан» для стрічки «Борат», також музику серіалу «Da Ali G Show».

Барон Коен був названий кращим новачком на British Comedy Awards в 1999 році, за шоу «The 11 O'Clock Show». З тих пір він отримав дві премії BAFTA за «Шоу Алі Джі», чотири номінації на премію «Еммі», номінацію на премію «Оскар» у категорії «Кращий адаптований сценарій» і премію «Золотий глобус» у категорії «Кращий актор — комедія або мюзикл» за роботу над художнім фільмом «Борат». Після виходу «Бората» Барон Коен заявив, що Борат і Алі Джі йдуть у відставку, тому що публіка дуже добре знайома з цими персонажами. Після виходу фільму «Бруно» він сказав, що і цей персонаж теж піде у відставку. На церемонії вручення премії British Comedy Awards 2012 року він отримав нагороду за видатні досягнення, прийнявши її в образі Алі Джі. У 2013 році на премії «Британія» він отримав нагороду Чарлі Чапліна за видатні досягнення в області комедії.

У 2018 році газета The Times назвала Барона Коена одним із 30 найкращих нині живих коміків, а в 2019 році телеканал Gold включив його в список найбільших британських коміків.

У 2020 році, незважаючи на пандемію COVID-19, артист виплескує ідеями. Так, він з'явився на мітингу ультраправих консерваторів в образі музиканта-реднека і заспівав кілька неполіткоректних пісень. У текстах звучали заклики «вколоти Уханьський грип всім лібералам», особливо Бараку Обамі. А Гілларі Клінтон «співак» і зовсім закликав відправити за ґрати. Крім того, Коен пропонував порубати членів ВООЗ на шматочки, а на Китай скинути атомну бомбу. Організатори мітингу не зуміли ні відключити звук, ні прибрати Сашу зі сцени, оскільки він завбачливо оточив себе хлопцями з власної служби безпеки, щоб закінчити виступ.

Творче життя артиста теж не стоїть на місці. Аарон Сорокін зайняв Сашу Барона Коена у своєму новому проекті, біографічному трилері «Суд над чиказькою сімкою». Історія про події 1968 року в Чикаго, коли сімом активістам, які виступали проти війни у ​​В'єтнамі, було пред'явлено звинувачення у змові проти уряду. Картина, за попередніми заявами, з'явиться на платформі Netflix у жовтні.

Також у мережі з'явилися повідомлення про те, що Коен таємно зняв сиквел «Бората», який мав робочу назву «Борат: Подарунок порнографічної мавпи віце-прем'єру Майклу Пенсу на користь недавно скоротився народу Казахстану». У прокат фільм вийшов до президентських виборів в Америці під дещо іншою назвою «Наступний фільм про Бората: Передача величезного хабара американському режиму для отримання вигоди колись славному народу Казахстану» (англ. Borat Subsequent Moviefilm: Delivery of Prodigious Bribe to American Regime for Make Benefit Once Glorious Nation of Kazakhstan). Незважаючи на ситуацію з Ковід-19 фільм отримав багатомільйонну авдиторію та виграв «Золотий глобус 2021» у номінації «Найкращий фільм (комедія або мюзикл)»[6].

Особисте життяРедагувати

Коханою жінкою, подругою і соратницею епатажного актора стала канадська актриса Айлі Фішер. Зустрічалася пара цілих п'ять років, перш ніж Айлі дочекалася заручин. Тоді через три роки, у 2010, після того як Фішер прийняла юдаїзм, відбулося їх весілля.

Жінка підтримує всі починання свого чоловіка, знімається в його фільмах і абсолютно не соромиться виходити з ним на люди, навіть якщо Коен «забуває» надіти штани.

У сім'ї народилося троє дітей: дві дівчинки, Олів (2007) і Елуа (2010) і довгоочікуваний спадкоємець — Монтгомері Мозес Брайан Барон Коен (2015).

Сім'яРедагувати

  • Брат — Ерран Барон Коен (нар. 1968), трубач і композитор, засновник групи Zohar.
  • Двоюрідні брати — психолог і психопатолог Саймон Барон Коен (нар. 1958); театрознавець Ден Барон Коен (нар. 1957); сценарист і режисер Еш Барон Коен (нар. 1967).
  • З 2010 року одружений з актрисою Айлі Фішер, у них є троє дітей: дві дочки — Олів, яка народилася 19 жовтня 2007 року в Лос-Анджелесі, та Елул, яка народилася влітку 2010 року, і син Монтгомері Мозес Брайан Барон Коен (нар. 17 березня 2015).

ПерсонажіРедагувати

Ali GРедагувати

Докладніше: Ali G

Ali G (Алі Джі) — вигаданий емсі з передмістя Іст-Енда, заклопотаний науковими питаннями. Основний персонаж «Da Ali G Show», окрім останніх персонажів — Бруно і Бората. В образі Алі Джі Коен висміював молодіжну клубну субкультуру пізніх 90-х і білих людей, які бездумно імітують африканську поп-культуру заради, як сказали б зараз, хайпу. Алі Джі — інтелігентний, дурнуватий, наївний молодий чоловік: під прикриттям цього способу Саша Барон вів сатиричну передачу, де обговорював серйозні соціальні і наукові питання, брав інтерв'ю у представників різних професій і верств населення. Підхід був приблизно такий, як у мультсеріалі South Park: «сміємося над сумним і над самими собою». Харизма в Алі Джі неабияка: одного разу в ефірі своєї програми він умовив Мохаммеда Аль-Файєда (один із найвпливовіших бізнесменів у світі) прочитати реп.

Борат СаґдієвРедагувати

 
Саша Барон Коен у ролі Бората Саґдієва.
Докладніше: Борат Саґдієв

Борат Саґдієв — вигаданий казахський журналіст, за свом світоглядом сексист, гомофоб і расист. Головний герой фільму «Борат: Культурні вивчення Америки, щоб зробити процвітання видатної країни Казахстан». Предметом жартів у «Бораті» стає лицемірна американська політкоректність, прихований расизм, обмеженість мислення і небажання знати про те, що відбувається за межами країни.

Картина була в більшості сприйнята скандально, але позитивно, лише у двох країнах викликала реакцію заперечення: фільм не вийшов у прокат у Казахстані та в Росії. Згодом ставлення змінилася: престиж Казахстану в міжнародному масштабі насправді не постраждав, це визнав навіть посол держави у Великій Британії Ерлан Індріса, заявивши, що «Борат» змусив увесь світ говорити про його країну.

Ще більший розголос отримав сиквел фільму Борат—2 під довгою назвою «Наступний фільм про Бората: Передача величезного хабара американському режиму для отримання вигоди колись славному народу Казахстану» (англ. Borat Subsequent Moviefilm: Delivery of Prodigious Bribe to American Regime for Make Benefit Once Glorious Nation of Kazakhstan), який незважаючи на ситуацію з Ковід-19 отримав багатомільйонну авдиторію та виграв «Золотий глобус 2021» у номінації «Найкращий фільм (комедія або мюзикл)»[6].

БруноРедагувати

Докладніше: Бруно

Бруно — австрійський тележурналіст, що робить репортажі на такі теми як мода, розваги, знаменитості і гомосексуальність.

Бруно став ще одним персонажем-провокацією, за допомогою якого Саша Барон Коен звернув увагу на проблеми сексуальних меншин, зачепивши заодно індустрію моди.

Напередодні офіційного виходу фільму в американському сінема-блозі Defamer опублікували новину про те, що оригінальна назва «Бруно» нібито звучить як «Бруно: Чудова подорож Америкою з метою змусити чоловіків-гетеросексуалів відчути себе явно ніяково в присутності блакитного іноземця у футболці-сіточці». Інформація виявилася «качкою», хоча вигадка повною мірою відображала суть картини.

Фільм не можна назвати «гей-пропагандою», тому що творці висміюють багато явищ цієї культури: всі «проколи» Бруно пов'язані не з його орієнтацією, а з тим, як він її підносить.

Хаффаз Аладін

Генерал-адмірал Хаффаз Аладін (англ. Admiral General Aladeen) — диктатор багатої нафтою північноафриканської країни Вадії (вигаданої держави, розташованої на місці Еритреї. «Ва̄дӣ» (وادي) у перекладі з арабської — долина або пересохле русло річки). Його влада абсолютна і безмежна. Він ексцентричний, розбещений і егоїстичний правитель у кращих традиціях східного деспота. Любить безтурботно веселитися і завжди перемагати (з цією метою організував власні Літні Олімпійські ігри, на яких особисто завоював всі золоті медалі). Обожнює розкіш, дорогих і відомих жінок. Жорстоко розправляється з людьми, які посміли йому перечити або просто не припали до вподоби. Водночас досить наївний і безтурботний як у зовнішній політиці своєї держави, так і в палацових інтригах свого дядька Таміра. Є шанувальником Кім Чен Ина і одним з останніх «реліктових» диктаторів на планеті. Критикує демократію і лібералізм як брехливі і шкідливі ідеології, що розбещують суспільство і сіють хаос (ймовірно відсилання до робіт Платона, Бенджаміна Франкліна, Льва Тихомирова, П'єра де Шардена). Перед смертю свого батька присягнувся, що західна демократія ніколи не прийде в його так любовно гноблену країну.

Фільми і кліпиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати