Відкрити головне меню

Сартла́нбезстічне озеро в Росії, розташоване на Барабинській низовині на території Новосибірської області (Барабинський і Здвинський райони). Сартлан має площу 238 км² і є третім за розміром озером Новосибірської області (після озер Чани та Убінського).

Сартлан
Сартлан
Сартлан в ясний день
55°00′ пн. ш. 78°35′ сх. д. / 55.000° пн. ш. 78.583° сх. д. / 55.000; 78.583Координати: 55°00′ пн. ш. 78°35′ сх. д. / 55.000° пн. ш. 78.583° сх. д. / 55.000; 78.583
Розташування
Країна Flag of Russia.svg Росія[1]
Регіон Новосибірська область
Прибережні країни Росія: Новосибірська область
Розміри
Площа поверхні 238 км² км²
Висота 110 м  м
Глибина середня 3 м  м
Глибина максимальна 6 м  м
Розмір 25,5 км завдовжки
16 км завширшки
Басейн
Вливаються річки Карапуз
Інше
Міста та поселення Барабинський район: Кармакла, Красний Яр
Здвинський район: Новогребенщиково, Петропавловський, Малишево
Сартлан в непогоду
Сартлан в непогоду
Сартлан. Карта розташування: Росія
Сартлан
Сартлан
Сартлан (Росія)

Сартлан у Вікісховищі?

НазваРедагувати

Згідно з одною з версій назва Сартлан походить від башкирського слова суртан — щука.[2]

ФізіографіяРедагувати

Озеро має 25,5 км завдовжки і 16 завширшки і загальну площу 238 км² [3], його поверхня лежить на висоті 110 м над рівнем моря.[4] Середня глибина 3 м, максимальна — 6 м. Озеро має майже правильну круглу форму, дещо витягнуту в широтному напрямку; берегова лінія дуже рівна, лише на південному заході існує глибоко врізана затока, відокремлена від решти озера довгим вузьким островом.

В озеро вливаються кілька невеликих річок, з яких найбільша — Карапуз; при високому рівні води (як правило, навесні) витікає річка Сарайка, по якій відбувається стік до озера Чани; решту часу озеро безстічне. Розмах коливань рівня озера протягом року становить 1,7 м. Вода в озері солонувата, живлення переважно снігове. Дно мулисте, береги низькі, порослі очеретом. Озеро замерзає наприкінці жовтня — початку листопада, скресає наприкінці квітня — у травні.[3] Максимальна товщина криги у березні 1,2 м. Заморів риби на Сартлані не трапляється.

Максимальна зареєстрована температура води влітку — 28,7 °C.

Флора і фаунаРедагувати

Сартлан багатий рибою і вважається високопродуктивною водоймою. В озері водиться карась, окунь, короп, пелядь, плотва, в’язь, щука, ялець, лин та інші види риб. Озеро регулярно зарибнюється; проводиться товарне зрощування коропа та пеляді. Короп звичайний — інтродукований вид в озері; він добре акліматизувався, але природний нерест малоефективний, і популяція підтримується в основному за рахунок молоді, яку розводять в риборозплідниках[5]. Останнім часом промислові види риб в озері витісняються малоцінними (карась, окунь, плотва).

Кількість водоростей в 1989 році становила 50,2 млн кл./л.[6]

Озеро відрізняється пишністю і різноманітністю берегової навколоводної рослинності.

ІнфраструктураРедагувати

По берегам озера існує кілька сільських поселень. Найбільше з них — село Кармакла (близько 600 осіб), інші — Новогребенщиково, Петропавловский, Малишево, біля впадіння річки Карапуз — Красний Яр. У Красному Ярі працюють риборозплідники, розташовані удовж Карапуза на його правому березі.

ІншеРедагувати

Озеро Сартлан дало назву малодослідженій сартланській хворобі (аліментарно-токсична пароксизмальна міоглобінурія). Спалахи цього захворювання на берегах озера були зареєстровані у 1947–1948 і в 1984 роках. Було встановлено, що загиблі люди та тварини їли рибу (в тому числі піддану термічній обробці) з озера Сартлан. Протягом трьох діб у хворих спостерігались типові ознаки харчового отруєння, після чого починались судоми, а потім припинялося функціонування нирок та печінки. Захворювання закінчувалося смертю в 1–2 % випадків.

Хворобу розглядають як токсикоз аліментарної природи, тобто викликаний споживанням риби, яка тимчасово набула токсичних властивостей. Гіпотези про інфекційно-бактеріальну, вірусну або паразитарну етіологію захворювання не підтвердились. Припускають, що риба могла стати токсичною, споживаючи планктон, заражений отруйними речовинами, вимитими з ґрунту. Не виключена можливість заковтування рибою декотрих видів ріжок (Claviceps spp.), що потрапляє у воду з прибережних очеретів при підвищенні рівня води в озері, а також синьо-зелених водоростей, які набули токсичних властивостей.[7] Окрім Новосибірської області спалахи хвороби реєструвалися у Ленінградській, Курганській, Тюменській і Харківській областях, а також у Швеції.

ПриміткиРедагувати

  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Топонимика Новосибирской области (рос.)
  3. а б Велика Радянська Енциклопедія: Сартлан[недоступне посилання з липень 2019] (рос.)
  4. Атлас: Новосибирская область 2005. — Н-ск: ФГПУ «ПО Инжгеодезия», 2005. — 128 с — ISBN 5-85120-062-6 (рос.)
  5. Иллюстрированный атлас «Охота, рыбалка, туризм — Новосибирская область». — Новосибирск: Издательство «Арта», 2004. — 128 с. — ISBN 5-902700-01-9 (рос.)
  6. Ермолаев В. И. Особенности фитопланктона озёр юга Западной Сибири // Антропог. изм. экосистем мал. озёр: (причины, последствия, возможность упр.): Матер. Всес. совещ., Ленинград, 27-29 марта, 1990. — С.-Петербург, 1991. — Кн. 2. — С. 229—232. — ISSN 1561-7114 (рос.)
  7. Юксовско-сартланская болезнь[недоступне посилання з травень 2019] // Малая медицинская энциклопедия: В 6 т. — М.: Медицинская энциклопедия, 1991—1996 (рос.)

ПосиланняРедагувати