Операція «Сарненський хрест»
Операція «Са́рненський хре́ст» — бойова операція часів Другої світової війни, проведена радянськими партизанами біля м. Сарни (Рівненська область) з 1 по 6 грудня 1942 року. Одна із найуспішніших операцій під командуванням С. А. Ковпака в ході рейду по Правобережній Україні. Вночі проти 5 грудня 1942 року 5 груп, створених для здійснення операції, одночасно висадили в повітря 5 мостів через річки Случ і Горинь. Внаслідок операції на 15 діб було припинено рух поїздів через залізничний вузол Сарни.
Передумови
ред.У ніч на 27 листопада 1942 року Путивльський об'єднаний партизанський загін під командуванням Ковпака захопив районний центр Лельчиці (Гомельська область, Білорусь), практично повністю знищивши його гарнізон. Допомога, послана в Лельчиці окупаційною адміністрацією, також була розгромлена.
Настав переломний момент у Другій світовій війні. Червона армія перейшла у контрнаступ і оточила армію Паулюса під Сталінградом. В таких умовах німцям було тяжко протистояти потужним партизанським угрупованням Ковпака і Сабурова.
Покинувши зачищені Лельчиці і, пройшовши менше ніж за добу, близько 60 кілометрів на південний захід, з'єднання Ковпака зупинилося на стоянку серед заболочених лісів на межі України і Білорусі. 27 листопада 1942 року штаб і перший батальйон з'єднання розмістився у селі Глушкевичі, решта батальйонів — в навколишніх селах Приболовичі та Милашевичі.
Перед партизанськими з'єднаннями, які проводили рейд по Правобережній Україні, командуванням було поставлено два основних завдання — створити на Поліссі партизанський край і перешкоджати постачанню фронтових частин противника. Після зачистки ковпаківцями Лельчиць, а сабуровцями — Словечного, територія, вільна від німців і їх супутників, розширилася і покривала тепер значну частину лісів південніше Пінська і Мозиря. Що ж до операцій на залізницях — то поки рейди партизанів обмежувалися разовими диверсіями — псуванням полотна і підривами ешелонів.
Планування операції
ред.
За 80 кілометрів від стоянки Ковпака з'єднання перебували Сарни — найважливіший транспортний вузол. У цьому місті перехрещувалися залізниці — з півночі на південь Барановичі — Сарни — Рівне і з заходу на схід Ковель — Сарни — Коростень. По останній цілодобово йшли ешелони з живою силою і технікою для групи армій «Південь», на деблокування оточеного у Сталінграді Паулюса. Перед Ковпаком стояло завдання — попри все вивести з ладу Сарненський залізничний вузол, що дуже сильно ускладнило б для німців завдання перекидання військ на Схід. Ковпаківський штаб приступив до розробки операції.
Окрилені успіхом у Лельчицях, командири з'єднання розглядали варіант захоплення і утримання Сарн. Спочатку обговорили варіант пройти в місто через словацький полк, серед солдатів якого було чимало прихильників радянської влади. Однак від словака, який перебіг до партизан з Сарненського гарнізону командири дізналися, що в Сарни прибуло чотири ешелони з німецькими солдатами і технікою, які значно посилили словацький гарнізон і організували застави на всіх дорогах, що ведуть у місто. Окрім цього, розвідка донесла, що в Сарнах, окрім комендатури, гестапо, поліції, зосереджений чималий гарнізон німців, а залізниці навколо міста охороняються погано. Для командування було очевидно, що тепер Сарни не взяти — ні різким наскоком, ні оточенням.
За таких обставин Ковпак, Руднєв, Вершигора, Базима, Бережний, Кульбака, Войцехович, порадившись між собою, вирішили з метою збереження особового складу не штурмувати станцію Сарни, а одночасно висадити кілька мостів навколо неї і таким чином надовго паралізувати роботу залізничного вузла. На вибух кожного з мостів надсилалася спеціальна група. Тримати зв'язок з групами не було можливості, тому всі дії повинні були бути продуманими до найменших дрібниць заздалегідь.
Хід операції
ред.В ніч на 30 грудня вирушила в дорогу перша група на чолі з Цимбалом. Їй слід було добратися до Антонівки, що знаходилася за 150 км від Глушкевичів. Це єдина група, якій була надана рація. Вслід за групою Цимбала, виступаючи на Захід, але згодом, розійшовшись у різних напрямках, вирушили групи Бережного, Матющенка і Кульбаки. Бережному було поставлене допоміжне завдання — підривати мости на вузькоколійці. Йдучи на завдання, сапери знімали з місць боїв протитанкові міни для посилення наявних підривних зарядів.
У ніч з 4-го на 5-те грудня всі Ковпаківські з'єднання були готові до завдання удару. Ковпак тримав напоготові кінний ескадрон, щоб у випадку провалу одного з загонів вислати кавалеристів на допомогу. Перший вибух відпрацювала група Матющенко. Потім Бережний запалив дерев'яний міст у Дубровиці, потім спрацювала центральна група, послана з шістьмастами кілограмами толу на найбільший міст поблизу Сарн. Опісля пролунали вибухи Кульбаки біля Костополя.
Зв'язок з Цимбалом урвався, після того, як він неодноразово повідомляв, що веде бій з противником. Через кілька годин після боїв із супротивником пролунав п'ятий вибух — злетів у повітря останній міст біля Антонівки.
Операція була проведена практично без втрат особового складу, тільки група Цимбала деякий час вела бій з супротивником і повернулася на базу з пораненими.
Після повернення всіх бойових груп, до мостів були послані ще й диверсійні, які заважали окупантам відновлювати зруйноване полотно. На уцілілих дерев'яних опорах двохсотметрового моста у Дубровиці місцеві селяни підвісили величезні яскраві гарбузи, що на тиждень загальмувало роботи по відновленню моста, так як німці були впевнені, що всередині гарбузів заховані міни уповільненої дії[1].
Наслідки
ред.Більше двох тижнів через Сарни не міг пройти ні один поїзд, а повністю відновити рух через них окупанти змогли тільки через півтора місяця. Найважливіші вантажі, що постачали всю групу армій «Південь» і південне крило групи армій «Центр» застрявали на залізничних платформах. Німці змушені були гнати ешелони через Білорусь, де також велася підривна діяльність.
Пам'ять
ред.22 вересня 2011 року у знак вшанування пам'яті героїв-партизан в рамках проведення циклу заходів з нагоди Дня партизанської слави на приміщенні залізничної станції Сарни було відкрито меморіальну дошку пам'яті учасників операції «Сарненський хрест»[2].
Примітки
ред.- ↑ Ковпак С. А. «От Путивля до Карпат» (с. 97)
- ↑ «Подвиг партизанів і підпільників вшанували на Сарненщині». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 квітня 2013.
Посилання
ред.Джерела
ред.- Ковпак С. А. От Путивля до Карпат. — М. : Воениздат НКО СССР, 1945. — 136 с. (рос.)
- Гладков Т. К., Кизя Л. Е. Ковпак. — М. : Молодая гвардия, 1974. — 288 с. — 100000 прим. — ISBN 70302-002-74. (рос.)
- Вершигора П. П. Люди с чистой совестью. — К. : Политиздат Украины, 1990. — 704 с. — 100000 прим. — ISBN 5-319-00487-7. (рос.)