Відкрити головне меню
Сарафан росіян-старообрядців Одещини кін. XIX — поч. XX ст.ст.

Сарафа́н (рос. сарафан) — традиційний чоловічий, згодом жіночий одяг народів північних і центральних районів Східної Європи (Росія).

Первісно словом «сарафан» називали не жіночий одяг, а один з видів чоловічого каптана[1] — у цьому значенні відомий у письмових пам'ятках з XVI ст.. Назва походить через тюрк. särара(i) від перс. سراپا‎, sеrāрā («почесний одяг»)[2].

Сарафани були поширені здебільшого у північних районах Росії. Жінки центральних і південних областей зазвичай замість сарафана носили поньову.

Походження і розповсюдженняРедагувати

Сарафан є національним жіночим одягом північних росіян. Сукні схожого крою носили також жінки фіно-угорських народів у Росії, Прибалтиці, Скандинавії.

Щодо походження сарафана існують різні точки зору, так само дискусійним є питання щодо існування сарафану у часи давньої Русі. Прийнаймні з київських фресок руської доби виходить, що такого одягу на українських землях XI—XII, як втім і пізніших століть, не знали[джерело?].

За одною з версій, одяг подібного крою, разом з кокошником, запозичений північно-руським населенням, тобто росіянами у найближчих сусідів — фіно-угорських народів. На користь цього промовляє і відсутність сарафанів як форми одягу в жодного з решти слов'янських народів, включно з білорусами та українцями, натомість поширення сарафану в естонців. За іншою версією, він має східне походження і пізніше був перейнятий у росіян фінськими народами. На користь цієї гіпотези — слово «сарафан» має перське походження[джерело?].

У самій Московській державі перші писемні згадки про сарафан, втім як про чоловічу верхню одіж (і виключно назву), датуються XIV століттям.

Особливого поширення сарафан набув у росіян Північно-Західної і Центральної Росії, особливо Поволжя. Сарафан був не лише елементом сільської, а й міської культури, дуже тривалий час, включно з початком XX століття. У деяких районах Центральної і Північної Росії сарафан як сільський одяг побутує і нині.

В Україні сарафан є жіночим одягом виключно росіян-переселенців, через що набув поширення на сході і півдні країни, зокрема росіян-старообрядників, що почали переселятися до Південної Бессарабії (липовани Одещини і прикордоння з Румунією) і східних районів Лівобережжя з кінця XVIII століття[джерело?].

Покрій і видиРедагувати

Сарафан — це традиційно довга жіноча сукня, зазвичай без рукавів[3].

Розрізняють такі види сарафанів:

  • глухий — найдавніший тип сарафана, фактично являв сукню без рукавів, що надягали на натільну сорочку. Найчастіше такий сарафан був прямим і на лямках — саме така форма сарафана є найпопулярнішою.
  • сарафан зі швом напереду або з застібками — пізніший крій сарафана; якщо замість шва були застібки (переважно ґудзики), то вони робилися по всій поверхні згори донизу. Краї та середина таких сарафанів нерідко прикрашалися позументами. Міг бути з відкідними рукавами (особливо косоклинні сарафани).
  • сарафан — спідниця з ліфом — найпізніший крій сарафану, користувався популярністю у Південній Росії в період з 2-ї пол. XIX до початку XX століття.

Сучасні сарафаниРедагувати

Сучасний варіант сарафана — легка жіноча сукня без рукавів, звичайно на шлейках, бретелях, а також сукня такого крою з теплої тканини, яку одягають поверх кофти, светра тощо[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Сарафан // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 Сарафан
  3. Словарь моды. Архів оригіналу за 2 грудень 2012. Процитовано 4 травень 2008.  (рос.)