Сапожин
Сапожи́н — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить понад 500 осіб. Орган місцевого самоврядування — Корецька міська рада.
| село Сапожин | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Рівненський район |
| Тер. громада | Корецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA56060310270029912 
|
| Облікова картка | Сапожин |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1151 |
| Колишня назва | Сапогинь |
| Населення | 517[1] |
| Площа | 3,261 км² |
| Густота населення | 203,31 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34733 |
| Телефонний код | +380 3651 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°34′40″ пн. ш. 26°53′35″ сх. д. / 50.57778° пн. ш. 26.89306° сх. д. |
| Відстань до обласного центру |
46 км |
| Відстань до районного центру |
21 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Рівненська область, Корецький район, с. Сапожин; |
| Карта | |
  Сапожин | |
 Сапожин | |
| Мапа | |
| |
Історія
ред.Перша згадка — 1151 рік (у Київському літописі — як Сапогинь)[джерело?].
У 1906 році село Гощанської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 42 верст, від волості 15. Дворів 128, мешканців 974[2].
У селі діють загальноосвітня школа І–ІІ ступенів, клуб, публічно-шкільна бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, Свято-Миколаївська церква. В селі є братська могила радянських воїнів, яких було перепоховано у 1953 році. У 1966 році було відкрито, а у 1985 році відреставровано пам'ятний знак землякам, які загинули у Німецько-радянській війні.
Серед міст давньоруської держави, поруч із Дубном, Зарічним а також Корцем, зустрічаємо і Сапожин. Багато лиха за своє існування пережив Сапожин, але найбільше потерпало село нашесть від монголо-татар. Хоч мешканці села сміливо оборонялися, про що свідчать легенди та перекази цього краю, та сили все ж були нерівними. Нападники часто залишали за собою згарища і пустки. До сьогодні одна з вулиць має назву Осташівка, що означає за однією із версій залишок (остаток) населеного пункту.
Колишнє поселення пов'язане з іменем жорстокого воєводи-грабіжника Сапо, що знайшов смерть під містом: Сапо-згин — Сапо-гин — Сапожин.
За іншою версією місцеві народні умільці славилися пошиттям взуття -«сапогів», а звідси «сапожний», «сапожне» поселення.
Давніше біля Сапожина було сільце Осташівка — фактично його присілок.[3]
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 659 | 99.4% |
| російська | 4 | 0.6% |
| Усього | 663 | 100% |
Археологічні знахідки
ред.У 1936 році на території села знайдені залишки кераміки зарубинецької культури. У 1961 році поблизу села в урочищі Вал виявлено городище, яке є залишком міста Сапогинь, що згадується в Київському літописі під 1151 роком. Городище розташоване на рівнині і оточене валом, залишки якого збереглися з південної і західної сторони, а з південного сходу є залишки рову.
Примітки
ред.- ↑ https://koretska-gromada.gov.ua/structure/
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 15 лютого 2020.
- ↑ Ostaszówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 664. (пол.) — S. 664. (пол.)
Джерела та література
ред.- Д. Я. Вортман. Сапогинь (давньоруське місто) [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 454. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Sapożyn, wś, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 306. (пол.)
Посилання
ред.- Погода в Сапожині [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.]