Відкрити головне меню

Санчо I Гладкий (*Sancho I el Craso, між 932 та 935 —19 грудня 966) — король Леону у 956958 та 960966 роках.

Санчо I
Sancho1 tumboa.jpg
Народився між 932 та 935
Помер 19 грудня 966
замок Міньо
·отруєно
Поховання Basilica of San Isidoro[d]
Громадянство
(підданство)
Royal Banner of Leon.svg Леон
Діяльність політик, король
Володіє мовами іспанська
Титул король
Посада Список правителів Леону
Термін 956—958 та 960—966 роки
Попередник Ордоньйо III
Наступник Раміро III
Конфесія католицтво
Рід династія Астур-Леон
Батько Раміро II
Мати Уррака Памплонська
Брати, сестри  • Teresa of León, Queen of Pamplona[d], Ордоньйо III і Elvira Ramírez[d]
У шлюбі з Тереза Ансурес
Діти 1 син та 1 донька

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Астур-Леон. Син Раміро II, короля Леону, та Урраки Памплонської. Про молоді роки мало відомостей. У 943 році брав участь у придушенні повстання графа Фернана Гонсалеса. Після перемоги над ним у 944 році призначається батьком намісником графства Кастилія (разом з Ассуром Фернандесом). У 947 році після замирення Раміро II з Фернаном Кастильським, Санчо повернувся до Леону.

Після сходження на трон брата Ордоньйо III у 951 році почав готувати змову проти нього. Зрештою Санчо повстав проти старшого брата, бажаючи відібрати у нього престол. Втім у 953 році зазнав поразки у битві при Сан-Естебан-де-Гормас. У 955 році в союзі з Фернаном Гонсалесом знову повстав проти Ордоньйо III, але в умовах наступу Кордовського халіфату вимушений був замиритися.

У 956 році супроводжував брата у поході проти мусульман. Після смерті брата того ж року оголошується новим королем Леону, Астурії та Галісії. Ставши королем, Санчо I посварився з колишнім союзником графом Фернаном Кастильским. Водночас у 957 році зазнав поразки від Кордовського халіфату. Фернан Гонсалес повалив Санчо I у 958 році і посадив на трон його кузена Ордоньйо IV.

Санчо I втік до Наварри, де звернувся по допомогу своєї бабки Тоди. Разом з Тодою Санчо приїхав до Кордови і був урочисто прийнятий халіфом Абдаррахманом III. У 959 році з маврами було укладено договір, за яким вони надавали Санчо військо в обмін на 10 міст і замків. Наваррське військо напали на Кастилію зі сходу. З військом маврів Санчо I переміг Ордоньйо IV і Фернана Кастильського. Перший втік до маврів, а граф Кастилії вимушений був визнати владу Санчо I.

Повернувши собі трон, Санчо I у 961 році, скориставшись смертю Абдаррахмана III, відмовився виконувати договір з арабами і продовжив війну. Втім новий халіф аль-Хакам II відправив війська для підтримки Ордоньйо III. ТОді Санчо I заявив щодо готовності виконувати умови угоди. У 962 році після смерті Ордоньйо IV король знову відновився від виконання договору з халіфатом. Але вже у 963 році разом із союзними Наваррою й графством Барселоною зазнав поразки й був примушений до миру.

У той же час спалахнуло повстання феодалів в Галісії. У 966 році галісійський граф Гонсало Менендес отруїв Санчо I у замку Міньо. Поховано в пантеоні Сан-Ісидоро де Леон. Владу успадкував його син Раміро.

РодинаРедагувати

Дружина — Тереза, донька графа Ансура Фернандеса

Діти:

  • Раміро (961—984), король Леону у 966—984 роках
  • Уррака (д/н-997)

ДжерелаРедагувати

  • Rodríguez Fernández, Justiniano (1987). Sancho I y Ordoño IV, reyes de León. Consejo Superior de Investigaciones Científicas. ISBN 84-00-06510-7.
  • Adeline Rucquoi. Histoire médiévale de la Péninsule ibérique Point Histoire H 180 éditions du Seuil Paris 1993 (ISBN 2020129353).
  • Rafael Altamira, «Il califfato occidentale», in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 477—515
  • Ceballos-Escalera, Alfonso (2000). Reyes de León: Ordoño III (951—956), Sancho I(956—966), Ordoño IV (958—959), Ramiro III (966—985), Vermudo II (982—999). Burgos: La Olmeda. ISBN 84-89915-11-3.