Сантьяго Каррільо

іспанський політик

Сантьяго Каррільо Соларес (ісп. Santiago Carrillo Solares, 18 січня 1915(19150118), Хіхон — 18 вересня 2012[9][10][11], Мадрид) — іспанський політичний діяч, генеральний секретар Комуністичної партії Іспанії, теоретик правого крила єврокомунізму. Один з останніх живих ветеранів Громадянської війни в Іспанії. Зіграв одну з ключових ролей в переході Іспанії до демократичної форми правління після смерті іспанського диктатора генерала Франсиско Франко в 1975-му році[10].

Сантьяго Каррільо
ісп. Santiago Carrillo
Santiago Carrillo firmando en la Feria del Libro de Madrid en 2006 (cropped).jpg
Ім'я при народженні ісп. Santiago José Carrillo Solares
Народився 18 січня 1915(1915-01-18)[1][2][…]
Хіхон, Oviedo Provinced, Іспанія[4]
Помер 18 вересня 2012(2012-09-18)[1][5][…] (97 років)
Мадрид, Іспанія[1]
·серцева недостатність
Країна Flag of Spain.svg Іспанія
Діяльність політик, письменник
Знання мов іспанська[2]
Посада член Конгресу депутатів Іспанії[d][6], член Конгресу депутатів Іспанії[d][7], генеральний секретар Комуністичної партії Іспаніїd і член Конгресу депутатів Іспанії[d][8]
Партія Комуністична партія Іспанії
Батько Wenceslao Carrillod
Діти José Carrillo Menéndezd
Автограф Firma de Santiago Carrillo.svg
Нагороди
IMDb nm0140531

ЖиттєписРедагувати

Народився в робітничій сім'ї. Його батько, Венцеслао Каррільо, став відомим активістом Іспанської соціалістичної робітничої партії (ІСРП), а сам Сантьяго співпрацював у газеті El Socialista з 13-річного віку. У 1932 році став редактором газети Соціалістичної молоді. У 1933 році був обраний генеральним секретарем молодіжної організації ІСРП.

Учасник страйку шахтарів Астурії в 1934 році, входив до складу Національного революційного комітету. За цю діяльність він пребував в ув'язненні з жовтня 1934 по лютий 1936. Після звільнення в березні 1936 року відвідав Москву, а потім став одним з організаторів об'єднання молодіжних спілок соціалістів і комуністів в Об'єднану соціалістичну молодь (Juventudes Socialistas Unificadas).

Після початку громадянської війни (1936) прийняв рішення про вступ до Комуністичної партії Іспанії (КПІ). Під час битви за Мадрид 7 листопада 1936 року був обраний на посаду керівника комітету громадського порядку Ради оборони Мадрида[11]. На цій посаді він несе персональну відповідальність за безсудні масові вбивства кількох тисяч «потенційних ворогів» — безпідставно арештованих та безвинних представників інтелігенції Іспанії: священиків, студентів, підприємців, журналістів, письменників, юристів, університетськіх викладачів[12].

У березні 1939 року Мадрид пав, чому сприяв здійснений полковником Касадо переворот проти уряду Негрін і переговори новоствореної Хунти національної оборони з франкістами. Сантьяго звернувся з відкритим листом до свого батька Венцеслао Каррільо, котрий увійшов до складу хунти, в якому, засудивши переворот як контрреволюційний, зрадницький і антикомуністичний, оголосив про припинення будь-яких відносин з батьком.

Після падіння Іспанської республіки Каррільо емігрував до Парижа, де намагався реорганізувати партію. У 1944 році він очолював відхід партизан-комуністів з Валь-д'Арана. Загалом у вимушеній еміграції він провів 38 років.

Змінив Долорес Ібаррурі на посаді генерального секретаря КПІ в 1960 році. Після введення радянських військ до Чехословаччини перевів партію до самостійної політики, багато в чому передбачивши еврокоммуністичний курс ще раніше Італійської комуністичної партії.

У 1981 після засудження Хуаном Карлосом I спроби державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим, Каррільо вигукнув перед телекамерами в захваті: «Боже, бережи короля!».

У 1985 році був виключений з КПІ, створив з групою прихильників Робітничу партію Іспанії — Комуністичне єдність, яка в 1991 році влилася в Іспанську соціалістичну робітничу партію на правах фракції «Ліва єдність». Втім, сам Каррільо в Соцпартію не вступив.

20 жовтня 2005 Автономний університет Мадрида обрав Каррільо своїм почесним доктором.

Помер 18 вересня 2012 в Мадриді на 98-му році життя.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118667289 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. Каррильо Сантьяго // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Muere Santiago CarrilloMadrid: PRISA, 1976. — ISSN 1576-3757; 1134-6582
  6. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=344&idLegislatura=1
  7. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=293&idLegislatura=2
  8. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=97&idLegislatura=0
  9. Пішов з життя легендарний іспанський комуніст // euronews
  10. а б BBC: Скончался экс-лидер испанских коммунистов
  11. а б Умер бывший глава компартии Испании Сантьяго Карильо
  12. Мадридское «Бутово». 70 лет со времени массовых расстрелов в Испании(рос.)

ПосиланняРедагувати