Алессандро Пертіні
Алессандро Пертіні (італ. Sandro Pertini; 25 вересня 1896 — 24 лютого 1990) — італійський політик-соціаліст, президент Італії (1978—1985).
| Алессандро Пертіні Sandro Pertini | |
|---|---|
| італ. Sandro Pertini | |
 Sandro Pertini | |
| 7-й Президент Італійської республіки | |
| 9 липня 1978 — 29 червня 1985 | |
| Попередник | Джованні Леоне |
| Наступник | Франческо Коссіґа |
| Народився |
25 вересня 1896[1][2][…] San Giovannid, Стелла, Провінція Савона, Лігурія, Італія[4] |
| Помер |
24 лютого 1990[2][5][…] (93 роки) Рим, Італія[7] |
| Похований | San Giovannid |
| Відомий як | політик, журналіст, партизани |
| Місце роботи | Флорентійський університет |
| Громадянство |
 Італія |
| Національність | італієць |
| Alma mater | Liceo Gabriello Chiabrera di Savonad (1914)[4], Університет Генуї[4], University of Modena and Reggio Emiliad (1923)[4] і Istituto Cesare Alfierid (1924)[4] |
| Політична партія | Італійська соціалістична партія |
| У шлюбі з | Carla Voltolinad |
| Релігія | атеїзм |
| Нагороди | |
| Підпис |
 |
| fondazionepertini.it/asp/fondazione.asp?IdSez=1 | |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Ранні роки ред.
Народився 25 вересня 1896 року в місті Стелла (провінція Савона). Навчався в коледжі салезіанців у Варацце, а потім — у ліцеї Кьябрера у Савоні. Диплом юриста Пертіні отримав в Університеті Генуї. До ідей соціалізму його долучив учитель філософії, який поділяв погляди соціалістів-реформістів.
1918 року Пертіні вступив до лав Спілки соціалістичних партій Італії, після чого переїхав до Флоренції, де захистив дисертацію з політології. Там же він познайомився з такими видатними італійськими соціалістами, як Гаетано Сальвеміні, братами Карлом і Неллі Росселлі й Ернесто Россі.
Після вбивства фашистами лідера Соціалістичної партії Італії Джакомо Маттеотті, Алессандро Пертіні став затятим прихильником боротьби з тоталітарним режимом. 1923 року його засудили до ув'язнення в концентраційному таборі, але йому вдалось утекти. Згодом він разом із Філіппо Карло Росселлі й Ферруччо Паррі організував втечу Філіппо Тураті, одного з найвідоміших лідерів соціалістів, до Франції, причому супроводжував останнього туди. Там він залишався до 1926 року, працюючи каменярем.
Після повернення до Італії 1926 року його було заарештовано в Пізі та засуджено до 10 років тюремного ув'язнення.
1935 року Пертіні інтернували на острів Санто-Стефано в Тірренському морі, де він залишався до 1943. Був звільнений за місяць після арешту Беніто Муссоліні та приєднався до італійського руху Опору проти німецьких окупантів, а також проти новоствореної Італійської соціальної республіки. Незабаром його заарештували німці й засудили його до смертної кари, але під час одного з антинацистських рейдів був звільнений партизанами. Після цього Пертіні вирушив на північ Італії, де став організатором партизанського руху. За роки війни Алессандро Пертіні дослужився до звання лейтенанта і був нагороджений кількома медалями за хоробрість.
Навесні 1945 Пертіні входив до Комітету національного визволення Північної Італії. Він був противником будь-яких переговорів з Муссоліні. За твердженням одного з керівників антифашистського повстання Лео Вальяні, рішення про розстріл Муссоліні приймали Пертіні, Серені, Лонго та Вальяні.
Президентство ред.
1945 року Пертіні був обраний депутатом першого парламенту Італійської республіки. Після війни він став видним діячем Італійської соціалістичної партії. Він критикував усі форми колоніалізму, а також корупцію в італійській державі та навіть усередині соціалістичної партії. 1968 року його було призначено головою Палати депутатів італійського парламенту. 8 липня 1978 року за результатами 16-ти турів голосування Пертіні був обраний президентом Італійської Республіки. На посту глави держави зумів відновити довіру суспільства як до держави в цілому, так і до різних її інституцій. 29 червня 1985 року достроково пішов у відставку.
Від 29 червня 1985 року — довічний сенатор.
Останні роки ред.
У грудні 1988 року в Берліні за видатні заслуги у становленні миру й міжнародного взаєморозуміння був нагороджений Медаллю миру імені Отто Гана.
Помер 24 лютого 1990 року в Римі у віці 93 років. Смерть Алессандро Пертіні розглядалася багатьма як національна трагедія, а про нього самого пізніше говорили як про найуспішнішого політика сучасної Італії.
Нагороди та звання ред.
- Золота медаль «За військову доблесть» (6 серпня 1955)
- Медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва» (10 липня 1985)
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica.
- ↑ а б в г д Silveri U. G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2015. — Vol. 82.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ OPAC SBN
Посилання ред.
- Фонд Алессандро Пертіні [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.] (італ.)