Муніципальне гімнастичне товариство «Самп'єрдарензе» (італ. Società Ginnastica Comunale Sampierdarenese) — італійський спортивний клуб, створений 6 червня 1891 року. В даний час активно працює виключно гімнастична секція.

«Самп'єрдаренезе»
AC Sampierdarenese 1945 1946.gif
Повна назва A.C. Sampierdarenese
Засновано 6 червня 1891
Розформовано 12 серпня 1946
Населений пункт Генуя, Італія Італія
Стадіон Стадіо Луїджі Ферраріс
Вміщує 36 599
Ліга не виступає
Домашня
Виїзна

Найбільш відома футбольна секція, віце-чемпіон Італії у сезоні 1921/22, яка існувала до 1946 року, коли було об'єднана з клубом «Андреа Дорія» у нову футбольну команду «Сампдорія».

ІсторіяРедагувати

Першим президентом товариства став Андреа Терріле, чия велика робота та фінансова підтримка дозволила клубу брати участь у великих національних та міжнародних змаганнях того часу. Спочатку товариство займалося виключно гімнастикою та важкою атлетикою, але згодом до них приєдналися багато інших видів спорту: фехтування, їзда на велосипеді, боулінг, веслування, греко-римська боротьба, плавання, тамбурелло (дисципліна, в якій товариство досі є найтитулованішим титул в чемпіонаті Італії), баскетбол, легка атлетика, стрільба по летючих мішенях, піший туризм і, звичайно, футбол.

18 травня 1892 року товариство приєдналось до Національної федерації гімнастики Італії. Гімнастична секція досі працює і в 1969 році за спортивні заслуги була нагороджена Золотою зіркою.

СекціїРедагувати

ГімнастикаРедагувати

Багато спортсменів з «Самп'єрдаренезе» представляли Італію на Олімпіадах[1]. Так Каміло Паванелло[it] взяв участь на Олімпійських іграх 1900 року в Парижі, ставши першим гімнастом з Італії, який взяв участь в Олімпійських іграх. Однак його участь в Олімпіаді залишилась майже не поміченою в Італії, оскільки італійський король Умберто I був убитий саме в день змагань Каміло.

Кульмінації було досягнуто на іграх в Антверпені 1920 року, в яких взяли участь дев'ять самп'єрдаренезців, при цьому четверо з них (Фернандо Бонатті, Луїджі Камб'ясо, Ромуальдо Гільйоне і Джобатта Тубіно) здобули золоті нагороди, а П'єтро Б'янкі здобув срібло у важкій атлетиці. Загалом команді вдалося відправити своїх гімнастів на всі розіграші Олімпійських ігор до Другої світової війни, вигравши ще дві золоті медалі у 1924 та 1932 роках (відповідно Камбіасо та Оресте Капуццо, обидва у гімнастиці).

Востаннє представники команди брали участь у Олімпіадах 1952 та 1956 років.

Футбольна секціяРедагувати

Хронологія назвРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Футбольна секція «Самп'єрдаренезе» була заснована 19 березня 1899 року.[2][3][4] Його ігровим майданчиком була Piazza d'Armi del Campasso, хоча в перші роки він також періодично використовував поле Саулі-ді- Рівароло та інші спортивні поля Самп'єрдарени, району Генуї. Перша форма була білою з горизонтальною чорною смугою.

 
 
 
 
 
Історична перша форма команди

«Самп'єрдаренезе» був включений у лігурійський відбірковий раунд чемпіонату Італії 1900 року, зігравши лише одну гру проти «Дженоа» (про що повідомляє генуезька газета Il Caffaro), перемога в якій дозволила б молодій команді отримати доступ до фінальної частини національної першості.[5][6]Втім гра завершилась поразкою 0:7, чому також сприяла травма самп'єрдаренезця Фердінандо Арньє, який залишив свою команду в меншості на більшу частину гри[7].

«Самп'єрдарензе» не зіграв жодного чемпіонату з 1901 по 1915 рік, до початку Великої війни, виступаючи на місцевому рівні. Тим часом футбольна секція спортивного клубу стала незалежним клубом у 1911 році[8]. Заявившись на чемпіонат в 1919 році, вони включили до свого складу багатьох гравців розпущеного клубу «Лігуре», на честь якого до чорної лінії на своїй формі додали лігурійську червону лінію на ігровій формі.

Клубу вдалося досягти хороших результатів і у сезоні 1921/22 команда дійшла до фіналу чемпіонату Італії, де у матчі-переграванні програла «Новезе» на нейтральному полі у Кремоні.

 
Склад «Самп'єрдаренезе» у 1920 році.

Влітку 1923 року команда провела турне по Іспанії, граючи серед іншого проти баскського «Сан-Себастьяна», попередника клубу «Реал Сосьєдад».

«Ла Домінанте» та «Лігурія» (1927—1931)Редагувати

У 1927 році з приходом фашистської диктатури команда була об'єднана з іншим місцевим колективом «Андреа Дорія» у єдину команду «Ла Домінанте». Після двох сезонів у вищому дивізіоні клуб вилетів до новоствореної Серії B на сезон 1929/30, що став першим професійним сезоном в Італії, де клуб фінішував третім.

Для новоствореної чорно-зеленої команди був збудований абсолютно новий стадіон «Літторіо» в Корнільяно, тепер на його місці знаходиться автобусний парк. Фашистський режим у той період виступав за рішучу політику злиття команд з одного міста, щоб зменшити сильне суперництво та гарантувати присутність якомога більшій кількості міст у чемпіонаті країни. У 1930 році, з метою поліпшити невтішні результати минулих сезонів, до команди приєдналася ще одна команда з найближчого передмістя Генуї, «Корнільянезе», утворивши клуб «Лігурія».

Відновлення «Самп'єрдаренезе» (1931—1937)Редагувати

Втім це об'єднання призвело до ще більш катастрофічних результатів — 18 місце і виліт до третього дивізіону. Тоді у 1931 році, беручи до уваги невдачу проекту, який повинен був призвести до створення сильної команди в Генуї, фашистські ієрархи викликали старих керівників «Самп'єрдаренезе» з проханням відновити клуб. Відповідь була ствердною, і команда відразу почала показувати результат — 1932 року вона повернулась до Серії Б, а 1934 року і до Серії А.

Відроджена «Лігурії» (1937—1944)Редагувати

Після трьох чемпіонатів у вищому дивізіоні, клубу 1937 року повернули назву «Лігурія», однак цього разу клуб зберіг історичну форму з червоно-чорною полосою. Нову зміну назви вважали необхідною, щоб дозволити компанії Ansaldo, яка ставала основним орієнтиром у міській економіці, фінансово допомогти команді. Для цього команда повинна була представляти не лише район, хоч і важливий, а ціле місто. Відроджена «Лігурія» зіграла ще п'ять чемпіонатів Серії А та один Серії Б до сезону 1943/44, коли футбол перевала війна.

Останні роки і утворення «Сампдорії» (1945—1946)Редагувати

1945 року Комісія FIGC під головуванням Джованні Мауро відновила всі права на спорт, скасовуючи примусові злиття, проведені фашистським режимом. Таким чином «Самп'єрдаренезе» вдруге було відновлено і відразу включено до чемпіонату Верхньої Італії.

У першому післявоєнному чемпіонаті команда посіла останнє місце і наприкінці сезону через безперервні фінансові проблеми 12 серпня 1946 року змушена була об'єднатись із клубом «Андреа Дорія», іншою генуезькою командою. Від союзу народилася нова команда «Сампдорія». Тим часом група колишніх членів AC Sampierdarenese вирішила у червні того ж року створити Аматорський спортивний союз «Самп'єрдаренезе 1946» — команду, яка відтоді зберігає пам'ять про клуб, заснований у 1899 році, не вимагаючи при цьому ніякої історичної спадкоємності з ним.

«Самп'єрдаренезе» зіграв у 8 генуезьких дербі проти «Дженоа» та «Андреа Дорія» у вищому дивізіоні країни. Остання історична поява форми «Самп'єрдарене» в Серії А датується 27 січня 1947 року, коли її одягнула «Сампдорія» на гру проти «Наполі», ймовірно, через хроматичні проблеми на чорно-білих телевізорах.

Вшанування пам'ятіРедагувати

У сезоні 1996/97 років «Сампдорія» віддячила родоначальників святковою формою до своєї п'ятдесятої річниці, як мала вигляд форми «Андреа Дорія» спереду та «Самп'єрдарене» ззаду. 10 березня 2019 року «Сампдорія» вийшла на поле проти Аталанти у новій формі «Самп'єрдаренезе», щоб відсвяткувати 120 років від дня заснування цієї історичної команди.[9]

Статистика футбольних виступівРедагувати

SG Sampierdarenese
US Sampierdarenese
  • 1919/20: 1. Categoria Liguria — 4 місце з 7 очками
  • 1920/21: 1. Categoria Liguria — 5 місце з 16 очками
  • 1921/22: Фінал чемпіонату Італії
  • 1922/23: 1. Divisione Lega Nord Girone A — 3 місце з 28 очками
  • 1923/24: 1. Divisione Lega Nord Girone A — 9 місце з 18 очками
  • 1924/25: 1. Divisione Lega Nord Girone B — 10 місце з 20 очками
  • 1925/26: 1. Divisione Lega Nord Girone B — 6 місце з 23 очками
  • 1926/27: 1. Divisione Lega Nord Girone B — 5 місце з 20 очками
La Dominante AC
  • 1927/28: Divisione Nazionale Girone B — 10 місце з 14 очками
  • 1928/29: Divisione Nazionale Girone B — 10 місце з 23 очками, виліт в Серію B
  • 1929/30: Серія B — 3 місце з 42 очками
Liguria FBC
AC Sampierdarenese
  • 1931/32: 1. Divisione Gruppe D — 2 місце з 40 очками. Фінальний раунд: 1 місце, вихід до Серії B
  • 1932/33: Серія B 8 місце з 33 очками
  • 1933/34: Серія B Група A — 1 місце з 36 очками, Фінальний раунд: 1 місце 9 очками, вихід до Серії А
  • 1934/35: Серія A — 13 місце з 26 очками
  • 1935/36: Серія A — 12 місце з 27 очками
  • 1936/37: Серія A — 14 місце з 22 очками
AC Liguria
  • 1937/38: Серія A — 11 місце з 24 очками
  • 1938/39: Серія A — 6 місце з 31 очками
  • 1939/40: Серія A — 15 місце з 24 очками, виліт в Серію B
  • 1940/41: Серія B — 1 місце з 49 очками, вихід до Серії А
  • 1941/42: Серія A — 11 місце з 27 очками.
  • 1942/43: Серія A — 16 місце, виліт
  • 1943/44: Чемпіонат П'ємонта і Лігурії — 4 місце з 23 очками.
US Sampierdarenese

ФутболістиРедагувати

 
Легенда клубу Ерколе Карціно.

«Самп'єрдаренезе» може похвалитися двома гравцями, що виступали за збірну Італії: Ерколе Карціно зіграв у матчі Швейцарія — Італія 6 листопада 1921 року (на який також були викликані його товариші по команді Ренато Болдріні та Себастьяно Рамассо, які, однак, не вийшли на поле) та Бруно Вентуріні, воротар, олімпійський чемпіон у Берліні 1936 року. Ерколе Карціно також був у складі національної збірної, яка брала участь у Іграх Олімпіади 1924 року, але там не виходив на поле. Крім того, Джованні Баттістоні викликався до збірної в той період, коли ім'я клубу було змінено на «Лігурія».

КапітаниРедагувати

ДосягненняРедагувати

Друге місце (1921–1922)
1933—1934
1931—1932

ПриміткаРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Dellachà, Gino (2016). Una storia biancorossonera - Il calcio a San Pier d'Arena dal tempo dei pionieri del Liguria alla Sampdoria. Genova: Edizioni Sportmedia. 
  • Padovano, Aldo (2005). Accadde domani... un anno con il Genoa. Genova: De Ferrari. ISBN 88-7172-689-8. 
  • Tomati, Franco (1992). Genoa Amore mio. Nuove Edizioni Periodiche. 
  • Alessandro Carcheri, Quando del lupo l'ululato sentiranno. Storia della Sampierdarenese, Rovereto (TN), Boogaloo Publishing, 2013. ISBN 9788897257943.
  • Nino Gotta, Pierluigi Gambino, 1000 volte Sampdoria, Genova, De Ferrari, 1991
  • Giuseppe Paolo Mazzarello, Sampierdarenese Ginnastica, 2010
  • Maurizio Medulla, Sampierdarena. Vita e immagini di una città, Genova, De Ferrari, 2007
  • Silvio Mario Parodi, S.G.C. Sampierdarenese. 1891—1991, cento anni di storia, un secolo di sport, 1992
  • Tito Tuvo, Marcello G. Campagnol, Storia di Sampierdarena, Genova, D'Amore Editore, 1975

ПосиланняРедагувати