Самоіндукція — явище виникнення струму електрорушійної сили в провіднику при зміні електричного струму в ньому. Знак електрорушійної сили завжди такий, що вона протидіє зміні сили струму. Самоіндукція призводить до скінченного часу наростання сили струму при вмиканні джерела живлення і спадання струму при розмиканні електричного кола.

Величина електрорушійної сили самоіндукції визначається за формулою

,

де  — е.р.с.,  — сила струму, L — індуктивність.

Розрахунок індуктивності контуруРедагувати

Явище самоіндукції виникає в провідниках зі змінним струмом, навколо яких створюється змінне магнітне поле. Власне магнітне поле контуру створює магнітний потік самоіндукції   через поверхню  , що обмежена цим контуром:

 

де  - проєкція вектора індукції магнітного поля струму на нормаль до елемента поверхні  . За законом Біо-Савара-Лапласа магнітна індукція   в точці, що знаходиться на віддалі   від елемента   контуру зі струмом  , дорівнює:

 

звідки знаходимо

 

де інтегрування розповсюджується на всю довжину   контуру зі струмом. Проєкція вектора   на деякий напрям   запишеться у вигляді:

 

Підставляючи   у вираз для магнітного потоку самоіндукції, отримуємо:

 

де  - радіус- вектор, проведений із початку вектора   в центр елемента поверхні  .

Сила струму   в контурі не залежить від  , а   — універсальна стала, тому:

 

або

 

де

 

індуктивність, або статична індуктивність контуру зі струмом. Вперше введена в обіг Олівером Хевісайдом. За одиницю індуктивності в системі SI взята генрі. Вона дорівнює індуктивності такого контуру, магнітний потік самоіндукції якого при струмі в 1 ампер, дорівнює 1  веберу.

ЛітератураРедагувати

  • Яворский Б.М, Детлаф А. А., Милковская Л. Б. Курс физики. Т.2. Электричество и магнетизм, Изд. 3-е испр., М.:Высшая школа, 1966.-412с.