Відкрити головне меню

Самойлов Віталій Анатолійович

Віталій Анатолійович Самойлов (латис. Vitālijs Samoilovs, рос. Виталий Анатольевич Самойлов; нар. 17 квітня 1962, Рига, Латвійська РСР, СРСР) — радянський і латвійський хокеїст, воротар. Олімпійський чемпіон.

Ice hockey pictogram.svg
Віталій Самойлов
Vitālijs Samoilovs 2000 stamp of Latvia.jpg
Особові дані
Повне ім'я Віталій Анатолійович
Самойлов
Народження 17 квітня 1962(1962-04-17) (57 років)
Рига, Латвійська РСР,
СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Латвія Латвія
Позиція воротар
Юнацькі клуби
до 1981 «Динамо» (Рига)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1981–1989 СРСР «Динамо» (Рига) 165 (-523)
1989–1991 СРСР «Сокіл» (Київ) 74 (-205)
1992–1993 Латвія «Латвіяс зельц» ? (-?)
1996 Латвія «Альянс» ? (-?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1986–1988 СРСР СРСР 10 (-?)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єраРедагувати

Вихованець ризької хокейної школи. За місцеве «Динамо» дебютував у шістнадцять років на престижному міжнародному турнірі на призи московської газети «Советский спорт». У чемпіонаті СРСР перший поєдинок провів у сезоні 1981/82. Тривалий час Самойлова можна було легко відрізнити від будь-якого іншого радянського голкіпера по незахищених ліктях. Йому було так зручніше відбивати кидки суперників. За підсумками сезону 1986/87 був обраний до переліку 34 найкращих хокеїстів країни[1]. Вніс вагомий внесок у здобуття срібних медалей чемпіонату 1987/88. За рижан виступав вісім сезонів — провів 165 матчів, пропустив 523 шайби.

1989 року перейшов до «Сокола». У першому сезоні Віталій Самойлов і Юрій Шундров ворота команди захищали по черзі, а в наступному став беззаперечним першим номером клубу. За два роки в київській команді провів 74 матчі, пропустив 205 шайб.

Після розпаду СРСР повернувся до Латвії, де виступав за місцеві хокейні команди.

Виступи у збірнійРедагувати

За збірну СРСР дебютував 1 листопада 1986 року. В Остраві радянські хокеїсти поступилися господарям майданчика з рахунком 2:3. Був у складі національної збірної на двох головних хокейних турнірах, але жодного разу не виходив на лід. На кубку Канади 1987 по черзі виступали Сергій Мильников і Євген Бєлошейкін. Бєлошейкін поїхав на Олімпійські ігри в Калгарі з травмою, але там вистачило і одного Мильникова. В 1988 році отримав почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Останній, десятий, матч провів 20 травня 1988 року в Токіо проти японської збірної (перемога 13:2).

Після завершення ігрової кар'єри працював тренером воротарів у збірній Латвії і «Металургу» із Новокузнецька.

ДосягненняРедагувати

  • Олімпійський чемпіон (1): 1988
  • Фіналіст кубка Канади (1): 1987
  • Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1988

СтатистикаРедагувати

Статистика виступів у вищій лізі чемпіонату СРСР.

Сезон Команда Ліга І ПШ
1981/82 «Динамо» (Рига) вища 8 27
1982/83 «Динамо» (Рига)) вища 23 63
1983/84 «Динамо» (Рига) вища 22 80
1984/85 «Динамо» (Рига) вища 24 83
1985/86 «Динамо» (Рига) вища 21 52
1986/87 «Динамо» (Рига) вища 40 128
1987/88 «Динамо» (Рига) вища 21 76
1988/89 «Динамо» (Рига) вища 6 14
1989/90 «Сокіл» (Київ) вища 33 86
1990/91 «Сокіл» (Київ) вища 41 119
Усього у вищій лізі СРСР 239 728

ПриміткиРедагувати

  1. Найкращі хокеїсти СРСР і Росії. Архів оригіналу за 11 червень 2015. Процитовано 30 квітень 2019. 

ДжерелаРедагувати